Page 92 - 4295

Звідси виходить, що це визначення не лише природи, а воно, очевидно,
відноситься до матерії та форми.
Доречно відзначити, що розуміння філософами академії взаємозв’язку матерії

та форми, хоч і ґрунтувалося на пантеїстичній основі, проте суттєво відрізнялось
від тлумачення цього питання у філософії Аристотеля. В останнього матерія є
пасивною, інертною, форма ж є активною, рухливою, причинною, лише вона дає

імпульс до розвитку. Професор академії Й. Кононович-Горбацький, на противагу
античному філософу, підкреслював, що «матерія не пасивна, як вважав
Аристотель, а активна, бо з неї виводяться всі форми... Вся природа – це
субстанція діяння». «Матерія є активною і діяльною», – погоджувався учень

Кононовича-Горбацького, І. Гізель, – але «активна сила кожної речі» залежить від
«всемогутності божої».

Філософському вченню професорів Києво-Могилянської академії було
притаманне розуміння єдності матерії та руху, його суперечливості, плинності
речей. Рух – це така властивість матерії, без якої не можна збагнути будь-яких
змін, процесів виникнення і зникнення, круговороту в природі. «Без ґрунтовного

розуміння руху, – писав Ф. Прокопович, – неможливо добре зрозуміти і всього
іншого..., бо всі зміни, виникнення і загибель, кругообіг небес, рух елементів,
активність і пасивність, плинність і змінність відбуваються завдяки рухові. Рух

являє собою ніби загальне життя всього світу». Однак «причиною причин» цього
руху, на думку філософа, є Бог, тобто ця проблема теж вирішувалася філософами
академії з позицій пантеїзму.

Разом з тим, незважаючи на такі пантеїстичні уявлення, у філософії Києво-
Могилянської академії знаходили відображення елементи діалектики, глибокого
розуміння сутності протилежностей у розвитку природи, її речей і явищ. І. Гізель,

наприклад, вважав, що речі рухаються самі по собі і це відбувається внаслідок
діяння протилежних сил, «де немає протилежностей там немає ні виникнення, ні
знищення», тобто немає руху. «Рух, – підкреслював Ф. Прокопович, – виникає з
протилежного, тобто спокою. Вся природа є єдністю руху і спокою. Якщо речі

рухаються чи знаходяться у спокої, то все це обумовлюється самою природою, її
«принципами».

Отже, філософія Києво-Могилянської академії, з одного боку, ґрунтувалася
головним чином на теософській, пантеїстичній і деїстичній основах, а з іншого, і
це є значним надбанням її розробників, глибоке розуміння сутності природи, її
руху і розвитку, самої матерії, кількісної й якісної стабільності останньої,

елементів діалектики протилежностей, теорії пізнання тощо, що сприяло
становленню і розвитку наукового світорозуміння. Філософія Києво-
Могилянської академії – цінне надбання української духовної культури.

92