Page 91 - 4295
P. 91

Лекція 10. УКРАЇНСЬКА ФІЛОСОФІЯ

                                                         План лекції


                 1. Філософія в Києво-Могилянській академії.
                 2. Філософська система Г. Сковороди.

                 3. Філософія серця П. Юркевича.
                 4. Українська філософія ХІХ-ХХ ст.

                 Основні  поняття:  «філософія  серця»,  кордоцентризм,«споріднена  праця»,

            конкордизм, ноосфера.


                                     1. Філософія Києво-Могилянської академії

                 Києво-Могилянська  академія  виникає  на  базі  Київської  братської  школи
            (1615)  та  школи  Києво-Печерського  монастиря  (1631),  які  були  об’єднані

            зусиллями  митрополита  Петра  Могили  в  1632  р.  Спочатку  це  був  колегіум,  а
            згодом, з 1701 року, став академією, першим вищим навчальним закладом східних
            слов’ян.

                 Визначними  філософами,  котрі  представляли  Києво-Могилянську  академію,
            були  І.  Гізель  (близько  1600-1683),  Й.  Кононович-Горбацький  (помер  1653),  С.
            Яворський (1658-1722), Ф. Прокопович (1681-1736), Г. Кониський (1717-1795) та

            інші.
                 Вперше  в  Україні  філософія  викладалася  окремо  від  теології.  Її  викладання
            значною  мірою  було  схоластичним.  Викладачі  академії  розуміли  філософію  як

            систему  дисциплін  чи  наук,  покликаних  віднайти  істину,  причину  речей,  даних
            людині  Богом,  а  також  дослідити  моральні  основи  її  життя.  Істину  вони
            ототожнювали  з  вищим  буттям,  тобто  Богом,  якого  вважали  також  творцем
            природи.

                 Загальною ознакою їх філософського вчення було те, що воно значною мірою
            ґрунтувалося  на  ідеалістичних,  теософських  началах.  Теософія  (від  грец.  тео  –

            «Бог», софія – «мудрість») – релігійно-філософське вчення, котре претендує на те,
            щоб  «науковими  методами»  довести  «божественну  мудрість»,  зробивши  її
            надбанням особи. Вони, як правило, визнавали першопричиною всього існуючого
            Бога, котрий творить не лише речі, «матерію», але й їх «форму».

                 Разом  з  тим  під  впливом  розвитку  науки  і,  насамперед,  природознавства  у
            філософії Києво-Могилянської академії поступово зміщуються акценти з теософії
            до  пантеїзму,  до  визнання  того,  що  сама  природа  є  Богом.  «Повне  визначення

            природи, – писав найвідоміший філософ академії Ф. Прокопович,  – збігається з
            Богом відносно природних речей, в яких  він обов’язково  існує  і які  він рухає».

                                                                                                             91
   86   87   88   89   90   91   92   93   94   95   96