Page 86 - 4295

– суттєве релігійне забарвлення;
– практична спрямованість на вирішення етико-моральних проблем людського
існування;

– дуалізм і пантеїзм української філософії ХVІІІ століття;
– «філософія серця», кордоцентризм як самобутня інтерпретація єдності
розуму, волі, почуттів людини, як засіб пізнання, залучення її до вищого,

позаземного божественного світу;
– антеїзм, екзистенціалізм, які знайшли своє продовження в подальшому
розвитку української філософії;
– центральним елементом вітчизняної філософії є конкретна людина з її

внутрішнім і зовнішнім суперечливим світом, прагненням до подолання
суперечностей з метою самореалізації.

Таким чином, українська філософія є особливим оригінальним явищем у
філософській культурі сучасного світу .Сучасне переосмислення української
філософської спадщини в руслі європейської культури дає можливість
сформувати основу духовності в українському інтелектуальному поступі –

національну ідею як цілісну програму побудови незалежної соборної України.

2. Філософська думка Київської Русі.

Наприкінці IX ст. завершилось об'єднання східних слов'ян у державних
кордонах Київської Русі. Утворення Руської держави та введення християнства

(988 р.) знаменували початок нової епохи в політичному, економічному та
культурному житті Русі Розквіт культури знайшов своє відображення в
поширенні писемності, створенні навчальних закладів, розвитку архітектури,

живопису, скульптури та прикладного мистецтва. Християнська релігія, що стала
визначальним джерелом філософсько-світоглядних ідей, докорінно перетворила
світобачення руського народу, змінила стиль його мислення, напрями духовних
прагнень. Розповсюдження християнської літератури орієнтувало руських

мислителів на вивчення Святого письма, учення Отців церкви – Василя Великого,
Григорія Богослова, Григорія Назіанзина, представників каппадокійської школи,

що існувала на території Візантії в IV-V ст.
Усі пам'ятки нашої давньої філософії можна поділити на дві групи: перша - це
тексти, що виникли на території Київської Русі (оригінальна література), друга –
переклади текстів, що різними шляхами надходили з інших країн.

Найавторитетнішими представниками перекладів були Василь Великий, Іоанн
Златоуст, Григорій Богослов, Григорій Нисський. Античну філософію
презентували Арістотель, Платон, Демокріт та ін.

Багатий філософський зміст мають твори вітчизняних мислителів: «Слово про
закон і благодать» Іларіона, «Успенський збірник», «Моління» Данила Заточника,

86