Page 40 - 4295

Монтеня та інших. На думку одного з найвизначніших філософів епохи Миколи
Кузанського, людина є «другим Богом», завдяки якому процес творення світу
безперервно продовжується. З таким баченням світу пов’язаний бурхливий

розвиток природничих наук, який розпочався в епоху Відродження і мав на меті
підкорення природи та зовнішнього світу, їх прагматичне використання для
задоволення потреб людини.

Мислителям Ренесансу властиве небажання аналізувати поняття. Вони
прагнуть осмислювати самі явища природи та суспільства, а не сперечатися про
дефініції (визначення). Більшість з них спираються на досвід і розум, а не на
інтуїцію та одкровення. Розвивається й своєрідний скептицизм (Мішель де

Монтень). На основі раціонального створюються і перші проекти, які малюють
ідеальну державу, – «Утопія» Томаса Мора, «Місто Сонця» Кампанелли та інші.

Епоха Відродження дала світові цілу плеяду великих особистостей, зокрема
Леонардо да Вінчі, Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, Джованні Бокаччо, Еразм
Роттердамський, Микола Кузанський, Ніколо Макіавеллі, Мартін Лютер, Томас
Мор та ін.

Філософія епохи Відродження репрезентована різноманітними школами та
напрямами. Передусім це гуманістичний напрям. Одним із центрів гуманізму стає
створена у XV ст. Флорентійська академія, відомими діячами якої були Марселіо

Фічіно і Піко Дела Мірандола. Флорентійська академія стала осередком
платонівського відродження. Якщо схоластична філософія віддавала перевагу
філософії Аристотеля, то епоха Відродження проявила особливий інтерес до

Платона і неоплатоніків. Були перекладені всі твори Платона, Плотіна,Порфирія,
Ямвліха, Прокла. Гуманісти, посилаючись на традицію неоплатонізму,
відстоювали уявлення про людину як центр світу, про гармонію й одухотворення

Космосу, про красу й уяву як цінності не тільки естетичні, але й пізнавальні.
Таким чином, епоха Відродження – це період європейської історії, що
охоплював XIV-XVI ст. Філософія в цей період характеризувалася наступними
особливостями:

– гуманістичний світогляд, антропоцентризм;
– тенденція до секуляризації та домінування світських форм життя;

– культ мистецтва й творчості;
– індивідуалізм як визначальна психологічна якість;
– розвиток природничих наук;
– геліоцентризм;

– пантеїзм;
– відродження античної діалектики.

40