Page 39 - 4295

втрачено. Відбувається небачений розквіт мистецтва, літератури, математики,
механіки, астрономії, медицини. Це була епоха, котра мала вирішальній вплив на
подальший розвиток людства.

Першою країною, в якій почав розвиватися капіталізм на межі XV-XVI
століть, була Італія. Пріоритет останньої в цьому відношенні й обумовив її
видатну роль в подальшому розвитку культури, науки, мистецтва, філософії в

епоху, котра отримала в історії назву – Відродження.
Сама назва «Ренесанс» або «Відродження» говорить про відродження інтересу
до античної філософії та культури, в яких починають вбачати зразок для
сучасності. Ідеалом знання стає не релігійне, а світське знання. Поряд з

авторитетом Святого Письма визнаються «на рівних» авторитети античних
мудреців. У філософії відбувається зміна у її предметності. Поряд з природою,

природними явищами до центру вивчення ставиться Людина, особистість, її
творчість, гідність, свобода. Цей новий напрямок одержав назву гуманізму (від
лат. humanus – людяний). Сучасне значення терміну «гуманізм» пов’язане з
людською гідністю, з повагою до людини, з відношенням до неї як до вищої

цінності, тобто з людяністю. Таке розуміння гуманізму виникне в історії пізніше.
У XV cт. термін «гуманізм» означав світську освіченість, на відміну від
освіченості церковно-теологічної. Гуманісти не були офіційно визнаними

філософами. Професійна, схоластична філософія була зосереджена в
університетах, підпорядкованих церковній владі. Гуманізм зароджується за
межами традиційної університетської науки як гуманітарне знання. Гуманісти

були вченими і філософами без вчених ступенів і звань. Вони були перекладачами
античної літератури, поетами, дипломатами, педагогами, публіцистами, знавцями
історії, філософії, міфології. Гуманісти відкидають традиційну схоластичну

манеру викладу.
Замість форм догматичної філософії з її розділами, підрозділами, тезами,
коментарями вони пропонують поетично забарвлені, стилістично витончені
трактати, філософські есе, пишуть свої твори у формі дружніх послань, діалогів.

Перші гуманісти (Франческо Петрарка, Леон Батіста Альберті, Лоренцо Валла та
інші), звеличуючи і обожнюючи людську творчу діяльність, самі прагнули усіх

перевершити, бути першими, в усьому виділятися серед інших.
Епоха Відродження вперше відкривала індивідуальність людської
особистості, тобто можливість автономного існування людини, її право
відрізнятися від інших. Поняття індивідуальності заклало психологічне підґрунтя

подальшого розвитку європейської цивілізації.
Головна особливість філософії Ренесансу – антропоцентризм. Символічним
центром Всесвіту стає не Бог, як у епоху Середньовіччя, а людина. Місце людини

в світі, її свобода, доля хвилюють таких мислителів, як Леонардо да Вінчі,
Мікеланджело, Еразма Роттердамського, Макіавеллі, Томаса Мора, Мішеля де

39