Page 151 - 4295

2) суспільно-економічна формація відображає те загальне, що характеризує
громадське життя в різних країнах на певному етапі їхнього розвитку.
Досліджуючи капіталізм і порівнюючи матеріальні та духовні відносини різних

країн, К. Маркс помітив повторюваність багатьох сторін цих відносин і зробив
висновок, що ці країни перебувають на одній стадії соціального розвитку -
капіталістичній;

3) суспільно-економічна формація являє собою етап у розвитку суспільства.
Виокремивши виробничі відносини з усіх інших соціальних зв'язків, Маркс
виявив їхні основні типи. Таким чином з'ясувалося, що різні соціальні організми
можуть мати як однакову соціально-економічну структуру, так і різну (тобто

виробничі відносини різних типів).
Цивілізаційний, або культурологічний, підхід до розуміння філософії історії

склався в ХІХ-ХХ ст. Його головною рисою є ствердження ідеї про існування
безлічі культур і цивілізацій, їхньої локальності і різноманітності, заперечення
твердої однолінійної схеми суспільного прогресу.
Цивілізація(лат. civilis – громадянський, державний) – 1) форма існування

живих істот, наділених розумом; 2) синонім культури, сукупність матеріальних і
духовних досягнень суспільства; 3) відносно самостійне цілісне соціально-
історичне утворення, локалізоване у просторі й часі, що може мати ієрархічні

рівні (наприклад, антична цивілізація, римська цивілізація). Термін запровадив
В.Р.Мірабо (1757 p.). У соціально-філософському контексті під цивілізацією, як
правило, розуміють рівень, ступінь суспільного розвитку, матеріальної і духовної

культури.
Одним із засновників такого підходу був російський соціолог і натураліст
Микола Данилевський (1822-1885), який висунув концепцію окремо існуючих

культурно-історичних типів (цивілізацій), що знаходять свій вияв через чотири
найважливіші форми діяльності чи «основи» (самопрояву) цивілізацій – релігійну,
культурну, політичну, соціально-економічну. Подібно до біологічних організмів,
культурно-історичні типи перебувають у процесі невпинної боротьби із зовнішнім

середовищем та один з одним і проходять стадії зародження, змужніння, старіння
і загибелі (вимирання, чи деградації до рівня аморфної етнографічної сировини –

для інших культурно-історичних типів). Зміст всесвітньої історії Данилевський
вбачав у виявленні особливостей самовияву культурно-історичних типів народів,
що розвиваються за своїми особливими законами.
Данилевський визначив деякі закони розвитку культурно-історичних типів: 1)

народи, які говорять однією чи близькими мовами, становлять один культурно-
історичний тип; 2) для виникнення і розвитку культурно-історичного типу
необхідна певна політична незалежність; 3) успіхи цивілізації залежать від

різноманітних елементів культурно-історичного типу; 4) процес формування
цивілізації тривалий, а період їхнього розквіту – короткий; 5) цивілізації

151