Page 147 - 4295

тому числі з переробки та використання інформації. З'ясувавши сутність та
основні напрямки сучасного етапу науково-технічної революції, доцільно перейти
до характеристики її соціальних наслідків.

Соціальні наслідки науково-технічної революції можна звести до таких
основних груп:
– загострення екологічної ситуації, виникнення проблеми виживання людства

внаслідок забруднення та отруєння навколишнього середовища;
– зміна взаємовідносин у системі «людина – техніка» (робітник стає
регулятором, наладчиком, програмістом і тим, хто керує технологічним
процесом);

– зміна змісту і характеру праці (збільшується частка творчих, пошукових
функцій, що веде до нівелювання суттєвих відмінностей між людьми розумової і

фізичної праці);
– зростання частки висококваліфікованих робітників і спеціалістів, що
здійснюють обслуговування нової техніки і технологій (це вивільняє трудові
ресурси);

– підвищення вимог до культурно-технологічної та інтелектуальної підготовки
кадрів;
– прискорення структурних змін у сфері людської діяльності (перекачування

трудових ресурсів із сільського господарства в промисловість, а з неї – у сферу
науки, освіти, обслуговування). Це зумовлює зростання концентрації населення в
містах, активізацію міграційних процесів, значне скорочення робочого і

збільшення вільного часу (звідси – можливість гармонійного розвитку
особистості);
– «інтернаціоналізація» суспільних відносин (як приклад – неможливість

виробляти будь-що в одній країні, не беручи до уваги міжнародні стандарти, ціни
на світовому ринку, міжнародний поділ праці);
– втрата людиною емоційності, інтелектуальне перевантаження, формалізація
контактів, одностороння, технічна свідомість;

– виникнення проблем біологічної і психологічної адаптації людини в
звичайних і екстримальних умовах навколишнього середовища (надвисоких і

наднизьких тисків, температур, електромагнітних полів, радіоактивності тощо);
– однією з найсерйозніших проблем, породжених науково-технічною
революцією, є проблема подальшого вдосконалення системи освіти. НТР
потребує постійної освіти, яка складається з двох підсистем: базової освіти і

додаткової. Остання має здійснюватися в основному шляхом постійної
самостійної освіти.

147