Page 151 - 4290

У водонапірних системах інфільтраційного типу області
живлення приурочені до виходів пласта на земну поверхню в
найбільш високих позначках рельєфу. Саме тут починає
створюватися напір, тому що, потрапивши під водоупорну

покрівлю, води перетворюються на напірні.
Області розвантаження поділяються на відкриті і приховані.
Відкриті області розвантаження пов’язані з місцями виходу

водоносного горизонту на земну поверхню на гіпсометричних
рівнях нижче області живлення, тобто в долинах річок, ерозійних
врізах тощо (рис. 6.1).

Рисунок 6.1 – Нафтові поклади, приурочені до резервуарів
відкритого типу

Коли водоносні пласти не мають виходу на земну
поверхню, у понижених ділянках рельєфу можуть спостерігатися

підземні або підводні, тобто приховані, області розвантаження. У
цьому випадку вода може виходити із пласта через поверхні
стратиграфічних неузгоджень, по тріщинах. Підземне
розвантаження характерне і для нафтоносних пластів. Перетоки

вод з одних пластів в інші можна розглядати як зони
розвантаження високонапірних горизонтів і в той самий час, як
зони живлення для пластів із меншими напорами. Таке

приховане розвантаження, як підводне, спостерігається в зонах
виходу водоносного пласта на дно моря (рис. 6.2).

144