Page 156 - 4290

відновлюється процес відтискання з глин седиментаційних вод,
змінюється напрямок їх руху і зростає пластовий тиск.
У результаті проникнення і подальшого руху вод
проникними різновидами порід від областей з максимальним

зануренням до крайових ділянок басейну відбувається
седиментаційний водообмін.
Коли найвищі напори пов’язані з гіпсометрично найбільш

високими точками пласта, інфільтраційні води проникають в
осадову товщу, що призводить до інфільтраційного водообміну.
У випадку формування осадових товщ у межах певного
регіону може існувати декілька гідрогеологічних циклів різної

тривалості та інтенсивності седиментаційних та інфільтраційних
етапів.
У геологічному розрізі седиментаційний етап

представлений наявністю осадових товщ, а інфільтраційний –
перервою в осадонакопиченні.
Виділення циклів і етапів із метою відтворення

гідрогеологічної історії було названо Карцевим О. О.
періодизацією. Реконструкцію складу давніх підземних вод він
запропонував називати палеогідрохімією, хоча принципи,

покладені в основу таких реконструкцій, дуже умовні. Беручи за
основу періодизацію гідрогеологічної історії, Карцев О. О. та
інші дослідники розглядали гідродинамічні умови окремо для
елізійних та інфільтраційних етапів розвитку окремих

гідрогеологічних басейнів.
При реконструкції гідродинамічних умов на елізійних
етапах Бурштар М. С., Карцев О. О., Вагін С. Б., Колодій В. В.

аналізували розподіл товщин осадків. Графічно така
реконструкція є не чим іншим, як картою товщин. Але, на
відміну від звичайних карт рівних товщин, тут для кожного
наступного етапу додаються товщини відкладів, які їх

перекривають. Ця методика також має певні умовності. Так,
ущільнення осадів на кожному етапі відбивається на величині їх
товщини. На палеогідрогеологічних схемах ізолініями

зображаються палеомаксимуми (райони найбільших тисків) і
стрілки-лінії потоків підземних вод від найбільш прогнутих зон
до зон із найменшими товщинами осадів (палеоп’єзомінімуми).

149