Page 154 - 4290
P. 154

пласти,  що  експлуатуються,  скидання  вод  у  поглинаючі
                  горизонти,         створення         підземних         газосховищ,          вилучення
                  підземних  вод  на  поверхню.  Ці  дії  викликають  так  звані
                  техногенні зміни.

                         Гаттенбергер  Ю.  П.  відзначає,  що  найсуттєвішим  змінам
                  піддається гідродинамічна обстановка, яка визначає тип (режим)
                  водонапірних            систем.         У       природних            системах          як

                  інфільтраційного,  так  і  елізійного  типів,  розподіл  напорів
                  встановлюється            протягом         тривалого         геологічного          часу,
                  характеризується  невисокими  і  витриманими  по  площі
                  напірними  градієнтами,  режими  також  змінюються  протягом

                  тривалого  геологічного  терміну.  Вивчаючи  сучасні  природні
                  режими водонапірних систем, про їхній розвиток можна судити
                  тільки індуктивним методом.

                         У  результаті  інтенсивної  розробки  і  застосування
                  вторинних  методів  експлуатації  природні  водонапірні  системи
                  перетворюються не штучно створені техногенні системи. Згідно

                  з визначенням Гаттенбергера Ю. П., областями живлення в них
                  виступають  ділянки  закачування  води  для  розробки  нафтових
                  покладів  або  для  скидання  стічних  вод,  а  областей

                  розвантаження – нафтові і газові родовища, які експлуатуються
                  та водозабори.
                         Для техногенних систем характерні різні напірні градієнти,
                  які  у  десятки  і  сотні  разів  перевищують  природні  градієнти,

                  повна  або  часткова  зміна  напрямків  руху  підземних  вод,
                  перетворення природних областей живлення і розвантаження.
                         Плотніков  Н.  А.  звернув  увагу  на  те,  що  одержання

                  підземних  вод  у  кількостях,  які  перевищують  величину
                  експлуатаційних  запасів,  призводить  до  залучення  у  виробку
                  частини  вікових  запасів,  що,  у  свою  чергу  призведуть  до
                  виснаження водоносного горизонту і погіршення якості води. Як

                  приклад        наводиться          класичний          випадок,        пов'язаний         з
                  експлуатацією  вод  у  Дакотському  артезіанському  басейні,  де
                  водоносні  нижньокрейдові  пісковики  за  декілька  десятків років

                  експлуатації  настільки  виснажилися,  що  численні  водяні
                  свердловини  перестали  фонтанувати,  а  динамічні  рівні  впали
                  більш  ніж  на  150  м,  що  у  свою  чергу,  не  дозволило

                  експлуатувати свердловини навіть насосним способом.





                                                              147
   149   150   151   152   153   154   155   156   157   158   159