Page 155 - 4290
P. 155

Гаттенбергер Ю. П. та Дьяков В. П. встановили, що в період
                  розробки на природному режимі і до планомірного закачування
                  води  спостерігається  падіння  рівнів,  внаслідок  чого    навколо
                  покладів утворюються лійки депресії. У період закачування води,

                  пластовий  тиск  стабілізується,  а  відтак  зростає,  що  чітко
                  простежується  в  покладах  із  законтурним  заводненням.  При
                  розробці  покладів  із  внутрішньоконтурним  заводненням  майже

                  не спостерігається підвищення тиску за контуром.
                         Гаттенбергер  Ю.  П.  звернув  увагу  на  те,  що  на  даний  час
                  уся       зона        навколо         Ромашкінського,              Туймазинського,
                  Бавлінського, Шкапівського родовищ площею більше 30 тис. км                              2

                  по  девонському  теригенному  комплексі  є  зоною  штучно
                  створеного п’єзометричного максимуму. Він виступає як велика
                  область  живлення  всієї  водонапірної  системи  цих  відкладів;

                  усередині  нього  існують  місцеві  зони  живлення  (нагнітальні
                  свердловини)  і  розвантаження  (видобувні  свердловини).  У
                  процесі розробки покладів нафти і газу спостерігається зміна як

                  напорів, так і хімічного складу глибинних вод.
                         Розглядаючи  різні  природні  водонапірні  системи  і  їх
                  співвідношення  в  часі  і  просторі,  варто  зупинитися  на

                  пилогідродинамічних  системах.  У  даний  час  це  поняття  не
                  використовується,  але  воно  є  необхідним  при  вивченні  такого
                  розділу гідрогеології, як палеогідрогеологія.
                         Палеогідрогеологія               вирішує         питання          відновлення

                  гідрогеологічної  історії  досліджуваного  об'єкта.  Починаючи  з
                  30-х  років  ХХ  століття  питаннями  палеогідрогеології  або
                  “викопної” гідрогеології займалися Червінский П. Н., Маків К. І.,

                  Семихатов А. Н., Гатальський М. А., Овчінніков А. М., пізніше
                  Карцев О. О., Вагін С. Б., Ходжакулієв Я. А., Маврицький Б. Ф.,
                  Куделін Б. І. та ін.
                         Карцев О. О. запропонував гідрогеологічну історію розбити

                  на  цикли  та  етапи.  Так,  сукупність  седиментаційного  та
                  інфільтраційного  етапів  називається  гідрогеологічним  циклом.
                  Гідрогеологічний  цикл  починається  із  занурення  порід  та

                  виникнення  трансгресії,  продовжується  в  період  подальшого
                  підняття порід і регресії, що настає, і закінчується перед новим
                  зануренням порід, тобто перед трансгресією, що настає. До цього

                  часу  в  осадовій  товщі  під  впливом  маси  молодих  осадів





                                                              148
   150   151   152   153   154   155   156   157   158   159   160