Page 158 - 4262

основних його недоліків? У загальному випадку, заснованому
на точних рівняннях поверхні розсіювання (6.18), безумовно,
не можна, у чому можна переконатися з формул (6.15), (6.16).


Уявні поверхневі вектори A і B визначаються, крім
скалярних імпедансів, усіма компонентами електромагнітного
поля. Але якщо говорити про деякі окремі випадки моделі
падаючого поля, то визначена надія, цілком ймовірно,
зберігається.
Для прояснення і, можливо, реалізації цієї ідеї
звернемося до точної рівності (6.10) – узагальненому
рівнянню імпедансів і припустимо, що ми маємо у своєму
розпорядженні досить щільну мережу високоточних
синхронних спостережень компонент магнітного поля. Ідея
полягає в тому, щоб на підставі цієї рівності визначити


імпеданси  і  , а також їхні градієнти  і  , при тій умові,
     

 


що коефіцієнти H ,   H ,    H  n і H  n відомі зі
     

спостережень. Вважаючи, що значення імпедансів  і 
вдалося в такий спосіб визначити і, поклавши E n  0
(мономодальне збудження, H- мода), можна на підставі
співвідношення (6.15) обчислити уявний поверхневий вектор

B :
 2 2         


B        n H H     n H   H    n H E   




    
2




   n H   E      2    H H  H H 

n
n
   

2




 H E    H E      2  H H  H H 
n  n  n n
     


 H n E n      H   n E   n  (6.25),
n n
    

    2  H H  H H   H n E n   
n
2


n
n
  
  H   n E   n 
n
де

158