Page 155 - 4262
P. 155

аномального  магнітного  поля  до  цих  неоднорідностей.  При
           простяганні    неоднорідностей  структури  в  напрямку  осі  ОX
           обернена  задача  полягає  в  наближенні  поля  H y  і  може  бути
           схематично сформульована в такому вигляді :
                     y   , yx  ,  H  обч   , yx  , ,     ,
                   H
                                   y
                                                                  (6.23)
                  min     ,
                  
           де  H  y обч   , yx  , ,      –  компонента  магнітного  поля,  обчислена
           для  заданого  розподілу  електропровідності  γ,  а  (γ)  –
           функціонал,  що  виділяє  клас  моделей  середовища,  на  якому
           розв’язується обернена задача.
                  Очевидно, розглянута схема розв’язку оберненої задачі
           має низку істотних недоліків. По-перше, це та обставина, що
           тензор  імпедансу  і  тіппер,  загалом  не  є  „нормальними”
           фізичними величинами і не завжди можуть бути визначені зі
           спостережень з достатньою точністю. По-друге, як випливає з
           формули (6.22), ядра відповідних інтегралів змінюються дуже
                              3
           повільно (як O(1/r ) у випадку тривимірної задачі), у зв'язку з
           чим потрібно мати інформацію про розподіл значень тензора
           імпедансу  чи  тіппера  на  досить  великих  площах  чи  великих
           віддаленнях від неоднорідності в  двовимірному випадку, що
           на  даному  етапі  розвитку  методу  фактично  нереально.
           Вирішення    оберненої  задачі  в  рамках  концепції  її  „повного
           розв’язку” за наявності вихідної інформації на одному – двох
           профілях у тривимірному варіанті є практично неможливим.
                  Таким чином, незважаючи на перші успішні досвіди з
           тривимірної  інверсії  модельних  МТ-  полів,  обернення
           магнітотелуричних  і  магнітоваріаційних  даних  вимагає
           випереджального  дослідження  розглянутих  проблем.  Ми
           можемо  спробувати  поліпшити  класичну  схему  розв’язку
           оберненої  задачі,  використовуючи  як  основну  базову
           інформації не синтезоване магнітне поле, а поверхневі  уявні
                             
                     
           вектори  A   і  B ,  що  генеруються  точною  векторною
           імпедансною граничною умовою (6.7). Очевидно, що в цьому
           випадку  удасться  уникнути  деяких  проблемних  питань,
           пов'язаних  з  обробкою  даних  польових  спостережень
           (визначенням тіпперів чи тензора імпедансу), трансформацією
           тіппера  й  імпедансу  (узагальненого  тензора  імпедансу)  у
           синтезоване  магнітне  поле.  У  розглянутому  контексті

                                           155
   150   151   152   153   154   155   156   157   158   159   160