Page 156 - 4262

обернена задача МТ- зондування полягає в наближенні


довжини вектора A чи B :
    обч


 A   , ,B x y   A   , ,B x y     ,
 (6.24)
 min    ,
  
B
де A   обч. – „довжина” вектора A чи B , визначена як
   
A A   B B  , обчислена для заданого розподілу
електропровідності, (γ) – функціонал, що виділяє модельний
клас середовища.
Інакше кажучи, для заданої моделі середовища
виконується розрахунок електромагнітних полів, збуджених
заданим нормальним полем, і обчислюються „довжини”


уявних векторів A і B . Розв’язок оберненої задачі полягає в
регуляризованій ітераційній мінімізації відхилень „довжин”
цих векторів. Такий підхід до розв’язку оберненої задачі може
бути названий методом уявних поверхневих векторів. Істотно,
що в цьому випадку з'являється можливість використання
інформації про розподіл усіх шести компонентів
електромагнітного поля на границі розділу, як це випливає з


визначення векторів A і B . Ця можливість не є зайвою, тому


що тангенціальні поля E і H на границі розділу S 0, узагалі
 
говорячи, ніколи не є відомими цілком. Безсумнівно, на цьому
шляху розв’язку оберненої задачі виникає ряд питань,
відповіді на які можуть дати модельні розрахунки. Однак їхній
центр ваги все-таки лежить у практичній області. У першу
чергу необхідна розробка методики оцінювання за
експериментальними даними параметрів нормального поля та
квазішаруватого (фонового) середовища, чутливості
„довжини” уявних векторів стосовно глибинним (коровим і
мантійним) структурам, технології виконання польового
експерименту та ряд інших питань, що виникають при
практичній реалізації методу.

156