Page 71 - 420

Закон протиріччя найчастіше використовується в доказах:
якщо встановлено, що одне з протирічних суджень істинне, то
звідси випливає, що друге судження помилкове. Виявлення
протиріччя є вагомим аргументом проти будь-яких
необґрунтованих тверджень.
Однак закон протиріччя не діє, якщо щось стверджується і
те саме заперечується відносно одного і того ж предмета, але
який розглядається:
1) у різний час;
2) у різних обставинах.
Отже, один і той же предмет, якщо його розглядати в
різних відношеннях, дає підстави для протилежних, проте
однаково істинних оцінок.
У науковій діяльності слід зважати на закон виключення
третього. Цей закон стверджує, що з двох суперечливих су-
джень одне помилкове, а друге істинне. Третього не дано. Він
виражається формулою: “А є або В, або не В”. Цей закон не діє у
відношенні до протилежних суджень, якщо кожне з них не
просто заперечує інше, а повідомляє додаткову інформацію.
Важливість закону виключення третього для здійснення
наукової діяльності полягає в тому, що він вимагає додержання
послідовності у викладенні наукових фактів і не допускає супе-
речностей. Такий закон формулює важливу вимогу до наукового
працівника: не можна відходити від визнання одного з двох
суперечливих одне одному суджень і шукати щось третє між
ними. Якщо одне з них визнано істинним, то друге є помилковим,
а третього твердження немає, тому що третього не дано.
Важливість дотримання закону виключення третього для
науковців полягає і в тому, що він потребує від них чітких,
певних відповідей, вказує на неможливість пошуку чогось
середнього між ствердженням чого-небудь і запереченням того ж
самого.
Вимогу доказовості наукових висновків, обґрунтованості
суджень виражає закон достатньої підстави, який формулюєть-
ся таким чином: будь-яка слушна думка дає достатньо підстав.
Достатньою підставою для будь-якої думки може бути
інша думка, з якої безумовно випливає істинність даної думки.
Під одне і те ж твердження можна підвести безліч підвалин.
Однак лише деякі з них можна розглядати як достатні, якщо дане