Page 70 - 420
P. 70

Оскільки в науковому тексті використовуються поняття і
                           судження, очевидно, що саме ці смислові одиниці мають відпо-
                           відати вимогам визначеності.
                                   Ця вимога знаходить своє відбиття в законі тотожності,
                           згідно  з  яким  предмет  думки  в  межах  одного  міркування  має
                           лишатися незмінним. А є А (А = А), де А — думка.
                                   Цей закон потребує, щоб у повідомленні всі поняття і су-
                           дження мали однозначний характер, виключали багатозначність і
                           невизначеність.  Це  не  просто,  оскільки  в  тексті  треба  досягти
                           єдності змісту і словесної форми. Відомо, що зовнішньо однакові
                           словесні конструкції можуть мати різний зміст і, навпаки, одну і
                           ту  ж  думку  можна  висловити  по-різному.  Перше  явище
                           називають  омонімією,  друге  —  синонімією.  Омонімія  робить
                           можливим  неправомірне  ототожнення  об’єктивно  різного,
                           синонімія — помилкове розрізнення тотожного.
                                   Ототожнення різноманітних понять зумовлює одну з най-
                           характерніших логічних помилок у науковому тексті — підміну
                           понять. Сутність цієї помилки полягає в тому, що замість даного
                           поняття  і  під  впливом  його  використовують  інші  поняття.  При
                           цьому така підміна може бути як несвідомою, так і навмисною.
                           Підміна  понять  означає  підміну  предмета  опису.  Опис  у  цьому
                           разі  стосується  різних  предметів,  хоч  вони  будуть  помилково
                           вважатися за один предмет.
                                   Вимогу несуперечливості мислення містить закон проти-
                           річчя. Згідно з цим законом не можуть бути одночасно істинними
                           два висновки, один із яких щось стверджує, а другий заперечує те
                           саме.  Закон  стверджує:  “неправильно,  що  А  і  не  А  одночасно
                           істинні”.
                                   Основою закону протиріччя є якісна визначеність речей і
                           явищ,  відносна  стійкість  їх  властивостей.  Відбиваючи  цю  сто-
                           рону дійсності, закон протиріччя вимагає, щоб у процесі розмови
                           не  припускалися  суперечних  тверджень.  Якщо,  наприклад,
                           предмет А має певну властивість, то в судженні про цей предмет
                           треба стверджувати цю властивість, а не заперечувати її.
                                   Закон  протиріччя  для  наукового дослідження  має велике
                           значення.  Його  свідоме  використання  допомагає  виявити  і
                           ліквідувати  протиріччя  в  поясненні  фактів  і  явищ,  виробити
                           критичне  ставлення  до  будь-якого  роду  неточностей  і
                           непослідовностей в отриманій інформації.
   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75