Page 72 - 420

твердження істинне. І кожне з них не буде достатнім, якщо воно
неправильне.
Таким чином, згідно з законом достатньої підстави
судження, що використовується в науковій роботі, перш ніж
бути прийнятим за істину, має бути обґрунтованим. У всіх
випадках, коли стверджують щось або переконують у чомусь,
слід доводити правильність суджень, наводити достатні підста-
ви, підтверджуючи істинність висловлювань. Фіксуючи увагу
дослідника на висловлюваннях, які обґрунтовують істинність
положень, що висуваються, цей закон допомагає відокремити
істину від помилки і дійти слушного висновку.
Значна частина наукової інформації має характер вихідних
суджень, тобто суджень, які не отримано через безпосереднє
сприйняття будь-яких фрагментів дійсності, а виділено з інших
суджень, які наче вилучено з їх змісту. Логічним засобом
отримання таких вивідних знань і є умовивід, тобто розумова
операція, за допомогою якої з деякої кількості заданих суджень
виводиться інше судження, певним чином пов’язане з вихідним.
Усі умовиводи можна кваліфікувати як індуктивні і дедуктивні.
Дедуктивним називають такий умовивід, у якому висно-
вок про деякий елемент множини робиться на основі пізнання
загальних властивостей усієї множини. У цьому зв’язку під
дедуктивним методом пізнання розуміють саме дедуктивний
умовивід. Таким чином, змістом дедукції, як методу пізнання, є
використання загальних наукових положень при дослідженні
конкретних явищ.
Дедукція вигідно відрізняється від інших методів пізнання
тим, що при істинності вихідного знання дає істинні вивідні
знання. Однак було б помилкою переоцінювати наукову зна-
чущість дедуктивного методу, оскільки без отримання вихідного
знання цей метод не є ефективним. Тому вченому насамперед
необхідно вміти користуватися індукцією.
Під індукцією розуміють умовивід від поодинокого до за-
гального, коли на основі знання про частину предметів певного
класу робиться висновок про клас у цілому. Однак можна
розглядати індукцію в широкому смислі слова як метод пізнання,
як сукупність пізнавальних операцій від часткових положень до
загальних. Отже, різниця між індукцією і дедукцією виявляється
передусім у прямо протилежній спрямованості ходу думки.