Page 68 - 420

вивчають причинно-наслідкові зв’язки. Цей тип аналізу і синтезу
потребує виділення в складному явищі таких елементів, таких
ланцюгів, які є центральними, головними, що вирішальне
впливають на всі інші сторони об’єкта.
Індукція та дедукція. Дедуктивною називають таку ро-
зумову конструкцію, в якій висновок щодо якогось елементу
Множини робиться на підставі знання загальних властивостей
всієї множини. Змістом дедукції як методу пізнання є
використання загальних наукових положень при дослідженні
конкретних явищ.
Під індукцією розуміють перехід від часткового до
загального, коли на підставі знання про частину предметів класу
робиться висновок стосовно класу в цілому. Дедукція та індукція
— взаємопротилежні методи пізнання.
Є кілька варіантів установлення наслідкового зв’язку між
Методами наукової індукції:
• метод єдиної подібності. Якщо два чи більше випадків
досліджуваного явища мають лише одну загальну обставину, а
всі інші обставини різні, то саме ця подібна обставина є
причиною явища, яке розглядається;
• метод єдиної розбіжності. Якщо випадок, у якому
досліджуване явище настає, і випадок, в якому воно не настає, в
усьому подібні і відрізняються тільки однією обставиною, то
саме ця обставина, наявна в одному випадку і якої немає в
іншому, є причиною явища, котре досліджується;
• об’єднаний метод подібності і розбіжності — комбінація
двох перших методів;
• метод супутніх змін: коли виникнення або зміна одного
явища викликає певну зміну іншого явища, то обидва вони
перебувають у причинному зв’язку між собою;
• метод решт: якщо складне явище викликане складною
причиною, котра являє собою сукупність певних обставин, і
відомо, що деякі з них є причиною частини явища, то решта
цього явища викликається обставинами, що залишилися.
Серед методів теоретичних досліджень слід, передусім,
назвати історичний, термінологічний, функціональний, систем-
ний, когнітивний, моделювання та ін., зміст яких розкрито у
попередніх розділах.