Page 60 - 4185

60

Норми редагування мають структуру, до якої входить:
– агент норми (той, хто встановив норму; наприклад, суспільство,
Національна Академія Наук, Книжкова палата, Держстандарт,
дослідники редагування тощо);

– адресат норми (виконавець норми; наприклад, автор, редактор,
конструктор, художник);
– зміст норми (дія, яку повинні або не повинні виконати;

наприклад, повинні чи не повинні виправити текст);
– характер норми (норма зобов'язує, дозволяє, забороняє
виконання певної дії; наприклад, норми зобов'язують подавати
вихідні відомості, дозволяють поміщати в деяких виданнях

покажчики, забороняють вживати деякі неевфонічні слова);
– умови норми (обставини, за яких повинна або не повинна
виконуватися певна дія);

– санкції (можливі наслідки невиконання певної норми;
наприклад, через неправильне визначення читацької адреси
реципієнти можуть або не зрозуміти повідомлення, або воно

може бути для них нецікавим).
Наявність такої структури норм вимагає вироблення єдиного
спільного підходу до всіх норм редагування незалежно від їх

специфіки.
Норми редагування досліджені й каталогізовані поки що не в
повному обсязі. Навіть у довідковій та навчальній літературі часто
нема вичерпних переліків груп норм, що їх повинні контролювати

редактори. Особлива трудність каталогізації норм редагування
полягає в тому, що частина з них взагалі ніде не зафіксована.
У ЗМІ виділяють нормативні бази: а) конкретних видань;

б) конкретних ЗМІ; в) об'єднану нормативну базу всіх ЗМІ, що
функціонують у конкретний час у конкретному суспільстві
(нормативну базу суспільства).

4.2 Загальні норми (постулати)

Нижче наведено загальні постулати редагування.
– Повідомлення обов'язково повинно містити нову для
реципієнта інформацію.

– Повідомлення повинно мати визначену модальність.
– Повідомлення повинно бути адаптоване до часу, місця і
ситуації, в яких його сприйматиме реципієнт.
– Автор повинен використовувати мову й значення слів, відомі