Page 56 - 4185
P. 56

56

              Очевидно,  що  у  цій  формі  вказати  дані  1970  і  І78,  тобто  змінити  їх
              позицію, неможливо, оскільки виникне помилка.
                   У тексті повідомлення обов'язково повинно бути:
               –  посилання на таблицю;

               –  заголовок таблиці (нумераційний і тематичний);
               –  власне таблиця.

                     3.6.3  Формули

                   Формула  –  це  символьний  запис  твердження  науки,  поданий  у

              двомірному просторі. Формули задають відношення між об'єктами,
              величинами  і  т.  п.  (у  математиці,  фізиці  й  технічних  науках)  або
              описують будову речовини (у хімії чи біології).
                     Будь-яка формула складається з трьох компонентів:

               –  посилання на формулу;
               –  власне формули;

               –  порядкового номера (у розділі чи цілому виданні).
                   Загалом,  посилання  на  формулу  не  є  обов'язковими,  оскільки
              формули  часто  включають  у  синтаксичну  структуру  речень;
              порядкові номери формул також не є обов'язковими (їх обов'язково

              використовують лише у складних, наукових виданнях).


                     3.6  КОНТЕКСТ, ПІДТЕКСТ, НАДТЕКСТ

                     У  “Словнику  літературознавчих  термінів”  наведено  таке
              визначення контексту:
                     Контекст (лат. Contextus – тісний зв'язок, сплетення) — 1.

               Лінгвістичне оточення певної мовної одиниці, умови й особливості
               вживання  її  в  мовленні.  2.  Відрізок,  частина  тексту  писемної  чи
               усної мови з закінченою думкою, який дає змогу точно встановити

               значення окремого слова чи виразу, що входить до його складу. У
               художньому  творі  естетичне  навантаження  кожного  елемента
               тексту визначає близький К. (фрази, епізоду, ситуації) і ширший К.
               (твору, творчості письменника). Тому кожну цитату з твору треба

               брати в К., тобто зважати на вислови, які передують цитаті, йдуть
               після  неї,  а  також  на  те,  якому  персонажеві  (оповідачеві)  вони
               належать, в  якій  ситуації  сказані  (див.: Двоголосе  слово,  Репліка,

               Монолог,  Діалог),  беручи  до  уваги  К.  метафоричний,  в  якому
               прояснюється,  конкретизується  полісемія.  В  одному  випадку,  в
               добу  українського  романтизму,  К.  надто  прозорий  і  відразу

               увиразнює  і  значення  слів,  і  образ  у  цілому  ("Пливе  місяць
   51   52   53   54   55   56   57   58   59   60   61