Page 114 - 4185

114

4 Додаткові вказівки авторові, редакторові, коректорові чи
конструкторові видання) слід давати на полях поряд із
коректурними знаками, обвівши кружечком.
5 У виданнях із багатостовпцевим набором, де мала віддаль

між рядками й стовпцями дозволено використовувати „віжки” –
лінії, що з’єднують місце розташування відхилення з
продубльованим коректурним знаком на полі сторінки, де

уточнюють особливості виправлення
Для ілюстраційної частини використовують такі коректурні
знаки:
– зміни насиченості вказаного кольору на заданий відсоток; —

зміни негативу на позитив і навпаки;
– зміни контрасності;
– вирівнювання нечітких контурів;

– видалення окремих деталей ілюстрації;
– повертання ілюстрації чи її деталей на вказаний кут;
– перетворення прямого зображення в дзеркальне й навпаки; —

зміни розмірів ілюстрації чи її деталей;
– внесення змін по всій ілюстрації.
Процес коректури потрібен лише в тих випадках, коли для

видання використовують традиційний видавничий процес
(наприклад, із металевим набором) або коли використовують
частково комп’ютеризований видавничий процесс. Коли ж
використовують повністю комп’ютеризовану техніку, то в цьому

випадку проведення коректури є зайвим.
Коректурні знаки можна поділити на такі групи:
1 група знаків – знаки заміни і внесення доповнень.

2 група – знаки заміни місцями друкованих рядків.
3 група – знаки заміни пробілів (пропусків).
4 група – знаки абзацного відступу.
Коректурні знаки допомагають економити робочий час на

певні пояснення, оскільки, вони є місткими і конкретними.
Оволодіння коректурними знаками кожною діловою особою не
тільки полегшить роботу укладачеві (автору) документа, а й

вирішить проблеми з коректуванням документів у колективі.
Виправлення в тексті, зроблені за допомогою коректурних
знаків, повинні наноситися синім або чорним чорнилом. Не можна

писати оловцем! Всі коректурні знаки повинні бути чіткими.