Page 55 - 4184
P. 55
— удосконалення управління людськими ресурсами для
забезпечення лояльності працівників до керівництва і прийнятих
ним рішень;
— виховання у працівників ставлення до підприємства як до
свого дому;
— розвитку здатності і в ділових, і в особистих стосунках
спиратися на встановлені норми поведінки, вирішувати будь-які
проблеми без конфліктів.
Вперше термін «корпоративна культура» було застосовано у
XIX столітті німецьким фельдмаршалом та військовим теоретиком
Г. Мольтке, який характеризував даним поняттям взаємовідносини
у офіцерському середовищі. У ті часи відносини регулювалися не
лише статутами, судами честі, але й дуелями, адже рубець був
обов'язковим атрибутом приналежності до офіцерської
«корпорації». Професійні та інші спільноти, які існували на той час,
часто мали зовнішні атрибути. В основному вони були пов'язані з
кроєм і кольором одягу, аксесуарами, поведінковими знаками, за
якими члени спільнот могли відрізняти «своїх» від «чужих». На
сьогоднішній день студенти Оксфордського та Кембриджського
університетів носять краватки певних кольорів, а студенти
Тартуського університету – особливі кашкети. Багато вчених, які
досліджували організацію, описували ті чи інші її аспекти в своїх
роботах, хоча і не використовували цей термін (наприклад, про
«корпоративний дух» писав ще А. Файоль на початку XX ст.).
Американські дослідники професійно почали займатися цим
поняттям в 1970-1980-х роках, проте важливо відмітити, що
«корпоративна культура» як термін ще не виникла в той час.
Вперше поняття «корпоративна культура» як найважливіший
фактор, що впливає на поведінку в організації і соціальний
розвиток, сформулювали Т. Діл і А. Кеннеді в 1982 році. Вони
виявили, що крім висококваліфікованого персоналу, ефективного
управління, інноваційних стратегій, підприємства мають у своєму
розпорядженні сильну культуру та особливий стиль, які сприяють
успіхам як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Розкриттю значення корпоративної культури для успіху
підприємства сприяли дослідження Томаса Дж. Пітерса і Р.
Уотермена. Вони чітко сформулювали ідею про те, що управлінець,
54