Page 51 - 4184

розвитку територій і суміжних виробництв. Капіталомісткі операції
(від пошуково-розвідувальних робіт і до реалізації продуктів)
контролюються, як правило, великими компаніями, які постійно
ведуть конкурентну боротьбу. Також особливістю розвитку ринку
нафти і газу є значний вплив позаекономічних (насамперед
політичних і військових) чинників.
Саме це і спричиняє розвиток вертикальної інтеграції у
світовому нафтовому секторі: з розвитком інфраструктури та
мережі інформаційних комунікацій кількість трансакцій у межах
компаній збільшується, відповідно зменшується й невизначеність.
Розвиток вертикально інтегрованих нафтових компаній передбачає
насамперед зростання вартості активів і вкладеного капіталу за
рахунок так званого «ефекту синергії». Вважається, що вертикальна
інтеграція здатна забезпечити значні результати за наявності в
структурі достатньої кількості виробничих підприємств в межах
певного технологічного ланцюжка. Однак, українські реалії зовсім
інші: основні надходження забезпечуються за рахунок видобувних
операцій. Підприємства нафтопереробної та нафтохімічної
промисловості України не залежать від вітчизняного нафтового
сектору, тому що орієнтовані на співпрацю з російськими, а не з
українськими нафтогазовими компаніями. Таким чином, у практиці
управління українською нафтогазовою компанією постає комплекс
специфічних проблем, однією з яких є необхідність врахування всіх
аспектів внутрішнього та зовнішнього середовища, а також тісній
взаємозв'язок виробничої, економічної, фінансової, збутової та
інших видів і стратегій розвитку. Також важливе значення при
виборі й організації моделі менеджменту компанії нафтогазового
комплексу має розмежування функцій головної холдингової
компанії та її дочірніх підприємств.
До головних завдань менеджменту нафтогазового комплексу
України належить: розроблення реалістичної і в той самий час
амбітної довгострокової економічної політики та стратегії компанії;
підтримка ефективного стратегічного управління дочірніми
компаніями; раціональна координація оперативної господарської
діяльності дочірніх підприємств, структурних підрозділів;
координація науково-дослідних робіт, великих проектів; підтримка

50