Page 114 - 4184
P. 114

Зазвичай  компанії  проводять  спонсоровані  випуски  за  участю
                            банків-депозитаріїв.
                                  Випуски GDR і ADR можуть бути трьох рівнів:
                                  1-й  рівень  –  випуск  GDR  і  ADR  на  існуючі  цінні  папери  без
                            проходження лістингу з мінімальними вимогами до звітності. Такі
                            цінні папери торгуються на OTC-майданчиках (на нерегульованих
                            майданчиках бірж). Іноді навіть буває достатньо, щоб звітність була
                            перекладена на англійську мову і відповідала вимогам української
                            біржі.  Такий  випуск  вважається  найбільш  дешевим.  Емітенти  в
                            такому  випадку  не  залучають  новий  капітал.  Це  є  найбільш
                            економним  способом  заявити  про  компанію  серед  іноземних
                            інвесторів та оцінити їх інтерес до неї.
                                  2-й  рівень  –  випуск  GDR  і  ADR  на  існуючі  цінні  папери  з
                            проходженням  лістингу,  відповідно  до  вимог  бірж  до  звітності  і
                            прозорості.  Цими  цінними  паперами  торгують  на  основних
                            майданчиках  бірж  поряд  з  іншими  емітентами.  Такий  випуск  вже
                            вимагатиме  від  компанії  необхідної  звітності  –  аудиту,  а  також
                            належного рівня корпоративного управління.
                                  3-й рівень – випуск GDR і ADR на додатково емітовані цінні
                            папери  з  проходженням  лістингу  та  всіх  правил  бірж  щодо
                            звітності, як і при звичайному IPO. Таким чином, «ADR третього
                            рівня»,  по  суті,  є  повноцінним  IPO  –  складним  і  витратним
                            процесом.
                                  Залежно від структури угоди, GDR можуть бути як публічною
                            пропозицією, так і приватним розміщенням. Шлях, який найчастіше
                            вибирають українські компанії – приватні розміщення або акції 1-го
                            рівня.
                                  Глобальні депозитарні розписки – це всього лише інструмент
                            розрахунку між інвесторами та емітентом. Зважаючи на відсутність
                            розвиненої  депозитарної  системи  в  Україні  та  валютного
                            регулювання,  лістинг  українських  акцій  на  іноземних  біржах  на
                            даному    етапі   становлення   українського   ринку    та   його
                            інфраструктури є практично неможливим. Якщо IPO – це первинне
                            публічне  розміщення  акцій,  то  розміщення  GDR  або  акцій  на
                            європейських  біржах  є  процесом,  який  регулюється  європейським
                            законодавством, а саме – Європейською директивою про проспекти
                            емісії  (Директивою  про  прозорість)  і  декількома  іншими

                                                           113
   109   110   111   112   113   114   115   116   117   118   119