Page 69 - 4163

Крім того, необхідно з’ясувати основні суб’єкти ринку, між якими виникають і
розвиваються такі відносини. В одних визначеннях такими суб’єктами називають сукупність
продавців і покупців, у других – виробників і споживачів, у третіх – домашні господарства,
підприємців і уряд, у четвертих – господарюючих суб’єктів. З погляду принципу історизму
суб’єктами ринку найдоцільніше назвати домашні господарства (у тому числі окремих
індивідів), різни типи фірм і організацій та державу.
Щоб дати комплексне визначення сутності ринку, необхідно з’ясувати його функції.
Основні функції ринку:
- по-перше, ціноутворююча – остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх
реалізація, перетворення продукту праці на товар;
- по-друге, відтворювальна – забезпечення безперервності процесу суспільного
відтворення (зокрема зв’язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної
національної економічної системи та її зв’язку з іншими національним економіками в масштабі
світового ринку;
- по-третє, стимулююча – спонукання товаровиробників знижувати індивідуальні витрати
порівняно із суспільно необхідними, а також підвищувати суспільну корисність товарів і послуг,
їх якість та споживчі властивості;
по-четверте, контролююча – сприяння контролю споживачів за виробництвом,
вирівнювання цін;
- по-п’яте, регулююча – регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між
різними сферами та галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного попиту
й пропозиції, нагромадження й споживання та інших пропорцій;
- по-шосте, інформаційна – постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за
кредит тощо, за допомогою яких можна оперативно вносити зміни у плани економічної
діяльності;
- по-сьоме, функція посилення конкуренції між товаровиробниками як у межах певної
країни, так і світового господарства;
нарешті, функція санації – очищення економічної системи від неефективних і
нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції.
Під терміном “ринок” економісти також розуміють будь-яку впорядковану структуру, що
забезпечує нормальну взаємодію продавців та покупців. Що ж стає предметом купівлі-продажу
на ринку, об’єктами ринкових відносин? Наведене вище свідчить про те, що ними можуть
бути усі результати людської діяльності, тобто матеріальні продукти праці (засоби виробництва,
предмети споживання, житло тощо); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї);
робоча сила; цінні папери (акції, облігації тощо); валюта, позичкові капітали і т. д.
У більш широкому тлумаченні ринок означає певний спосіб організації економічного
життя, характерними ознаками якого є : самостійність учасників економічного процесу;
комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція економічних суб’єктів;
формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкуренції; ціни, що
складаються на основі попиту й пропозиції).
Таке розширене розуміння суті ринку дає можливість визначити його місце, роль і
значення в процесі відтворення. Ринок опосередковує виробництво й споживання, і тому
перебуває під їхнім впливом, а також сам впливає на них. На ринку можуть з’явитися лише ті
результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. Саме
на ринку з’ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам що виробляти і в
якій кількості. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності.
Трактуючи так широко поняття “ринок”, не слід ототожнювати його з ринковою економікою.
Ринок – це лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ним входять сфери виробництва,
розподілу й споживання.

69