Page 66 - 4163

державного управління, відрахування на соціальне страхування, сплата процентів за кредит, а
також штрафів, пені, неустойок, якщо у цьому виникає потреба, у підприємств залишається так
званий чистий прибуток, з якого формуються: фонд розвитку виробництва, науки й техніки;
фонд соціального розвитку колективу; фонд матеріального заохочення.
Фонд розвитку виробництва, науки й техніки служить основним джерелом фінансування
технічного переоснащення виробництва, наукових і дослідно-конструкторських розробок,
перепідготовки кадрів і освоєння нових видів продукції. За рахунок цього фонду здійснюється
зведення тимчасових будівель і споруд, утримуються під'їзні колії, купується реманент для
підсобного господарства та ін. Частина фонду може бути передана іншому підприємству для
розв'язання спільних виробничих проблем.
Кошти фонду соціального розвитку колективу спрямовуються на житлове будівництво,
будівництво й утримання об'єктів соціально-культурної сфери, спортивні, оздоровчі, культурно-
масові заходи, інші соціальні потреби.
Фонд матеріального заохочення використовують для виплати премій за підсумками
виробничої діяльності. Мета формування і використання такого фонду – тісніше ув'язати
економічні інтереси робітників з кінцевими результатами діяльності підприємства. За рішенням
колективу підприємства кошти фонду матеріального заохочення можуть бути перелічені у фонд
соціального розвитку.
Певна однотипність основних напрямів використання прибутку західними фірмами і
вітчизняними підприємствами зумовлена самою природою прибутку і потребами розширеного
відтворення. Проте в його розподілі спостерігаються й істотні особливості. Зокрема, це значне
обмеження підприємств України у розпорядженні чистим прибутком шляхом встановлення
галузевими органами управління нормативів його розподілу.
В економіці, побудованій за ринковими принципами, інтерес до виробництва у підприємця
збуджується саме прибутком, збільшення якого дає змогу збільшити рівень споживання. Проте
сума прибутку залежить не лише від кількості вкладених у виробництво коштів, що
зумовлюють обсяги випуску продукції, а й від того, скільки прибутку приносить кожна вкладена
у виробництво грошова одиниця. При рівновеликих цінах і затратах коштів розмір прибутку
завжди більший там, де одиниця вкладень прибутковіша. Ступінь прибутковості вкладень
визначає норма прибутку (Р'), яка обчислюється як відношення маси прибутку (Р) до
авансованих у виробництво коштів (С+V):
P
' P  * 100 %
C  V
Господарюючий суб'єкт прагне спрямувати наявні в його розпорядженні кошти у
виробництво з найбільшою нормою прибутку. Отже, підприємницький інтерес до виробництва
певної продукції прямо пропорційно залежить від висоти норми прибутку. Саме тому норму
прибутку ще називають показником доцільності капіталовкладень. Але рівень підприємницької
діяльності визначається не лише здатністю прибутково вкласти кошти. Не менше значення має
вміння підвищити прибутковість уже здійснених вкладень, використовуючи для цього всі
фактори, що сприяють зростанню норми прибутку.
Одним із таких факторів є збільшення питомої ваги додаткового продукту у новоствореній
вартості. Основними шляхами досягнення такої мети є: подовження робочого дня при
збереженні незмінною заробітної плати; скорочення фонду заробітної плати при незмінній
чисельності працюючих; підвищення інтенсивності праці при незмінній або відносно
повільніше зростаючій заробітній платі. Однак у високорозвинутих країнах за існуючого там
законодавства, стану і впливовості професійних спілок трудящих всі ці способи набувають у
часі все більше історико-пізнавальної, чисто теоретичної цінності.
Висота норми прибутку значною мірою залежить від швидкості обороту виробничих
фондів. Коли оборот прискорюється, авансована у виробництво вартість за визначений
проміжок часу обертається більшу кількість разів.

66