Page 161 - 4163

у людині органічно поєднуються біологічне та соціальне, але її сутність – це насамперед
сукупність усіх суспільних відносин. По-друге, пояснювати загострення екологічних проблем
лише розгортанням НТР, зростанням промислового виробництва означає перебувати на
позиціях технологічного детермінізму. Суто біологізаторське пояснення таких причин
характерне для тих науковців, які вбачають загострення глобальних проблем тільки у
зростанні народонаселення.
Ці автори ігнорують вирішальну роль у виникненні глобальних проблем людства
соціально-економічної форми суспільного способу виробництва – відносин власності, системи
виробничих відносин. Мета таких концепцій – вину капіталістичної системи за загострення
глобальних проблем перекласти на все населення планети, його зростання. Спростував такий
підхід досвід Китаю з 1,2-мільярдним населенням, який після проведення економічних реформ
навіть експортує частину сільськогосподарської продукції. Ті вітчизняні економісти, політики,
публіцисти, які вбачають причину названих проблем у зростанні кількості населення, мимоволі
скочуються до метафізичного трактування їх причин, а отже й сутності. Кажучи про
загострення глобальних проблем в Україні, вони не звинувачують колишню командно-
адміністративну систему в хижацькому ставленні до природи, її надр, тобто в існуванні
нераціонального екологічного господарського механізму.
Розглядаючи причини загострення глобальних проблем з погляду речового змісту, ми
назвали демографічний вибух та інші фактори, зумовлені розвитком сучасної системи
продуктивних сил. Але це пояснення розкриває лише одну із сторін суспільного способу
виробництва, його необхідно доповнити характеристикою відносин власності у різних
соціальних системах, аналізом соціальної, політичної, юридичної та інших сторін
надбудовних відносин.

17.3. Роззброєння – ключ до розв'язання глобальних проблем

Відвернення термоядерної війни – першочергова проблема людства. У світі накопичено
майже 50 тис. різних ядерних боєзарядів загальною потужністю до 50 тис. мегатонн, що у
мільйон разів перевищує силу атомного вибуху в Хіросімі у 1945 р. Цього запасу достатньо,
щоб знищити людство. Вибух лише однієї мегатонної ядерної бомби за своєю силою
перевищує сумарну силу всіх вибухів під час Другої світової війни. Широке застосування
зброї масового знищення призведе насамперед до знищення міст, де сконцентровано 40 %
населення планети, всього промислового виробництва, основного економічного потенціалу
людства. Якщо хтось і вціліє, то навряд чи зможе вижити в умовах радіації, рівень якої буде у 5
разів вищий за дозу, отриману жителями Хіросіми і Нагасакі. Застосування зброї масового
знищення має глобальний характер. Це означає, що воно не може бути локалізоване межами
однієї країни, що й інші регіони й райони планети будуть приречені.
Гонка озброєнь – величезна загроза людству не лише як небезпека виникнення
термоядерної війни. На неї, як зазначалося вище, щорічно витрачають нині майже 700 млрд.
дол., що дорівнює витратам праці в сумі приблизно 100 млн. людино-років. Під військові бази
відведено значну частину території, лише у регулярних військах зайнято до 25 млн. осіб.
Виготовлення та нарощування величезних арсеналів зброї заподіює непоправних збитків
навколишньому середовищу. Особливо небезпечними є зберігання та поховання ядерних
відходів, відходів хімічного та бактеріологічного виробництва, аварії на військових заводах,
бойових літаках з ядерними та водневими бомбами.
Крім загрози термоядерної зброї, реальною стає загроза екологічної зброї (провокування
землетрусів, цунамі, порушення озонного шару над територією противника тощо),
мілітаризація космосу.
Зростання мілітаризації економіки поглиблює та загострює економічні, соціальні,
політичні й інші проблеми. Так, від 1945 до1983 року США, за даними органу ділових кіл цієї
країни – журналу «Ю. С. Ньюсенд Уорлд Ріпорт», 185 разів посилали збройні сили в різні

161