Page 156 - 4163

Основою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності
національних валют, яка виражається як сума товарів та послуг, які можна придбати за певну
грошову одиницю. Одночасно діють і інші фактори, як довгострокові (стан країни світовій
торгівлі, довгостроковий рух капіталу та інші), так і короткострокові (рівень процентних ставок,
чинники, що пов’язані з динамікою цін національного ринку та інфляційними очікуваннями).

16.4. Місце України в світовому господарстві

Участь у світогосподарських зв’язках є важливим моментом ринкових перетворень в
Україні. Місце України в світовому господарстві визначається, перш за все, сировинною
спрямованістю експорту. Зберігається також високий рівень імпортних товарів широкого
споживання на ринках країни (понад 40 % в цілому по Україні, а в великих містах доходить до
70 %). Ростуть борги України перед міжнародними фінансовими організаціями і окремими
країнами. Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку країни незначні. За інвестиційною
привабливістю Україна знаходиться в сьомому десятку країн світу. За обсягами інвестицій в
Україну на першому місці знаходяться США, на другому затвердився Кіпр. Однак, більшість
іноземних експертів вважають, що основним інвестором в економіку України все-таки є Росія,
хоча офіційно вона займає п’яте місце. За всі роки незалежності України росіяни інвестували в
вітчизняну економіку 327 млн. дол. Якщо додати до російських інвестицій надходження з Кіпру,
Ліхтенштейну, Британських Віргінських островів (звідки переважно надходять кошти
російських и українських ФПГ), то обсяги російського капіталу в Україні перекриють
американські. В більшій мірі росіяни інвестують для того, щоб замкнути технологічний
ланцюжок, розірваний при розвалі СРСР. Їх інтереси в основному зосередились в металургійній,
хімічній промисловостях і машинобудуванні. На відміну від західних інвесторів, росіян
інвестиційний клімат в Україні не лякає. Портфельних інвестицій в Україні практично немає.
Західний капітал в основному зосередився в харчовій і тютюновій промисловості, торгівлі,
фінансах, енергетиці. Тобто в галузях зі швидким обігом капіталів і забезпеченими ринками
збуту.
Характер участі країни в світогосподарських зв’язках відображається в її торговому і
платіжному балансах. Торговий баланс країни – це співвідношення вартості експорту і імпорту
країни за певний період часу. Він активний, якщо країна експортує товарів більше, ніж
імпортує, і пасивний, якщо вона імпортує більше, ніж експортує. Платіжний баланс –
співвідношення на певну дату платежів, одержаних країною і сплачених нею. Він активний,
якщо країна одержує більше, ніж платить, і, навпаки, пасивний, якщо платить більше ніж
одержує.
Активність торгового балансу забезпечується торговою політикою. У процесі розвитку
світового ринка сформувалось два типи зовнішньоторгової політики: протекціонізм і вільна
торгівля. Політика протекціонізму направлена на захист національних виробників від
конкуренції з боку іноземних компаній. У ході її проведення вводяться різноманітні обмеження
доступу на внутрішній ринок країни. Вільна торгівля – це політика лібералізму
зовнішньоторгових відносин, зняття будь-яких бар’єрів на шляху іноземних товарів.
Протекціонізм і вільна торгівля в чистому вигляді не існує. Як правило, у зовнішньоторговій
політиці будь-якої країни тенденції лібералізації і протекціонізму проявляються одночасно.
Однак, на кожному конкретно-історичному етапі розвитку одна з них переважає. У сучасних
економічних умовах частіше використовується селективний протекціонізм, тобто підтримка
власних виробників в окремих галузях.

Питання для закріплення вивченого матеріалу:

1. Як можна визначити світове господарство?
2. Чи посилила вивіз капіталу поява монополій і якщо так, то в чому?

156