Page 160 - 4163
P. 160

2)  деформація  соціально-економічної  системи  в  колишньому  СРСР  та  деяких  інших
           країнах Східної Європи, монопольна політика міністерств і відомств, панування тоталітарної
           системи.
                Ці дві соціально-економічні причини призвели до того, що на частку США, за даними
           американського  журналу  «Саєнс»,  щорічно  припадало  1,2  млрд.  т.  двоокису  вуглецю
           (приблизно чверть світового обсягу), на колишній СРСР і Китай – приблизно 33 %, а на частку
           Західної Європи і Японії – 23 %. Загалом США, країна, в якій проживає 5 % населення світу, дає
           40 % світового забруднення. Кожен житель Америки заподіює природному середовищу шкоди
           у  50  разів  більшої,  ніж  житель  Індії.  З  огляду  на  це  надмірно  егоїстичною  є  відмова  США
           дотримуватися  вимог  Кіотського  протоколу  про  зниження  до  2008–2012  рр.  викидів
           парникових  газів  на  5%  порівняно  з  1990р.  Відносини  капіталістичної  власності,  реакційна
           політика  окремих  держав  були  головними  причинами  зростання  не  лише  мілітаризації
           економіки, а й міжнародної напруженості, політики «холодної війни», війн у різних регіонах
           планети. Так, після Другої світової війни, зокрема, у 130 конфліктах загинуло майже 20 млн.
           осіб.
                Значною мірою розгортанню гонки озброєнь сприяли мілітаристські акції сталінського
           керівництва  (дії  Червоної  армії  в  Ірані  у  1946р.,  у  повоєнній  Східній  Європі),  встановлення
           тоталітарної  системи  в  країнах  колишнього  СРСР,  його  зовнішня  політика,  зокрема
           непродумане  втягнення  у  війну  в  Афганістані.  Нині  на  військові  цілі  у  світі  щорічно
           витрачають  майже  800  млрд.  дол.  Водночас  на  ліквідацію  неписьменності  дорослих  у  світі
           потрібно лише 1,2 млрд. дол., тобто менше, ніж на військові витрати на один день.
                Соціальними причинами загострення глобальних  проблем є непродумана регіональна
           політика  держав,  відсутність  економічного  суверенітету  республік  у  колишньому  СРСР,
           національної власності на свої природні ресурси, засоби виробництва тощо. Так, в Україні
           власність  держави  (українського  народу)  на  засоби  виробництва  становила  лише  5  %,  не
           існувало власності на природні ресурси. Хижацьке ставлення загальносоюзних міністерств і
           відомств  до  землі,  отруєння  її  пестицидами,  надмірна  загазованість  (на  території  України
           розташовано майже 1000 хімічних комбінатів) тощо призвели до того,  що  тут  значно  зросла
           смертність. Загалом внаслідок поглиблення екологічної кризи щорічні витрати ВНП України
           становлять 15–20 %, або 15 млрд.  грн. (у цінах 1990р.). Втрати від аварії на Чорнобильській
           АЕС сягнули приблизно 130 млрд.  грн. (у цінах  1990 р.) без урахування втрат, пов'язаних із
           захворюванням  людей.  Зокрема,  внаслідок  цієї  аварії  забруднено  понад  10  млн. га  земель,  у
           тому числі 9 млн. га сільськогосподарських угідь. Забруднення Дніпра в 4–5 разів перевищує
           гранично допустимі норми. Але його воду змушені пити 35 млн. жителів України.

                17.2. Соціально-економічна сутність глобальних проблем

                З'ясовуючи сутність глобальних проблем, по-різному трактують причини їх загострення
           і природу цих явищ.
                Сутність  глобальних  проблем  –  комплекс  зв'язків  і  відносин  між  державами  та
           соціальними  системами,  суспільством  і  природою  у  загальнопланетарному  масштабі,  які
           зачіпають життєві інтереси народів усіх країн і можуть бути розв'язані їх спільними зусиллями.
                Так,  американські  науковці  (В.  Войскопер,  Д.  Блейні  та  ін.)  головними  причинами
           зростання  мілітаризації  капіталістичної  економіки  вважають  природно-історичні  умови
           розвитку  людини,  її  психологію,  прагнення  до  насильства.  Причину  кризи  довкілля
           американський  учений  Ф.  Слейтер,  швейцарський  учений  Ж.  Дерст  та  інші  вбачають  у
           притаманному  людині  інстинкті  до  руйнування.  Більшість  західних  ідеологів  такою
           причиною  називають  лише  зростання  кількості  населення,  сучасну  НТР,  збільшення
           промислового виробництва.
                Такі  тлумачення,  по-перше,  ігнорують  соціальну  сутність  людини,  є  ознакою
           однобічного підходу до неї лише як до біологічної істоти. Насправді, як уже зазначалося, хоч

                                                          160
   155   156   157   158   159   160   161   162   163   164   165