Page 165 - 4163

Нераціональне використання енергоресурсів значною мірою спричинене
неоколоніалістською політикою реалістичних держав, зокрема «політикою дешевої вини», яка
знекровлює економіку країн, що розвиваються. Якщо 15-20 років тому для придбання одного
трактора країни, що розвиваються, повинні були продати приблизно 11т цукру, то нині –
понад 150 т. З 200 дол., які споживачі розвинутих капіталістичних країн сплачують за
сировинні товари, імпортовані з країн розвиваються, останні отримують лише приблизно 30
млрд. дол.
Величезні витрати енергетичних ресурсів мали місце в затратній економіці колишнього
СРСР та країнах Східної Європи. У країнах СНД на виробництво одиниці національного

доходу витрачається в середньому вдвічібільше сировини, ніж у розвинутих країнах Заходу.
Основними шляхами розв'язання екологічної, паливно-енергетичної та сировинної
проблем з погляду речового змісту суспільного способу виробництва є:
1) швидкий розвиток і використання основних видів відновлюваної енергії: сонячної,
енергії вітру, океану та гідроенергії річок;
2) структурні зміни у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії, а саме:
зростання частки вугілля в енергобалансі й зменшення – газу та нафти, оскільки запасів цих
корисних копалин на планеті менше, а їхня цінність для хімічної промисловості набагато
більша;
3) створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без викидів
шкідливих газів. Все це вимагає більших видатків держав на природоохоронні цілі. Але якщо
США та ФРН на ці заходи витрачали 2 % ВНП, Японія – 3, то колишній СРСР – 1,2 %. Значно
скоротилися такі витрати в останні роки в Україні. Країни колишнього СРСР ще не мають
екологічно чистої вугільної енергетики, .а в США вона вже створена. Тому частка вугілля в
енергобалансі США зростає, а нафти і газу – скорочується.
4) розробка усіма країнами конкретних заходів дотримання екологічних стандартів,
тобто стандартів чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії,
підвищення ефективності своїх енергетичних систем;
5) вивчення запасів усіх ресурсів з використанням найновіших досягнень НТР.
Нині розвіданий відносно неглибокий шар земної кори – до 5 км. Тому важливо відкрити нові
ресурси на більшій глибині Землі, а також на дні Світового океану;
6) інтенсивний розвиток власних сировинних господарств, зокрема переробних
галузей сировини у країнах, що розвиваються. Для розв'язання проблеми голоду в цих
країнах слід розширювати посівні площі, запроваджувати передову агротехніку,
високопродуктивне тваринництво, високоврожайні культури, використовувати ефективні
добрива та засоби захисту рослин тощо;
7) пошук ефективних важелів управління процесом зростання народонаселення для
його стабілізації на рівні 10 млрд. осіб;
8) припинення вирубування лісів, особливо тропічних, забезпечення раціонального
лісокористування, за якого кількість посаджених дерев значно перевищувала б кількість
вирубаних;
9) формування в людей екологічного світогляду, що дало б змогу розглядати всі
економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання у
межах окремих країн і на міжнаціональному рівні, насамперед з погляду розв'язання
екологічної проблеми, впроваджувати на всіх рівнях принципи пріоритету екологічних
проблем;
10) комплексна розробка законодавства про охорону довкілля, зокрема законодавчі
норми про відходи. Так, у Франції та інших країнах уряд зобов'язаний надавати технічну
і фінансову допомогу підприємствам та організаціям для переробки відходів, вилучення з
них цінних компонентів, проведення науково-дослідних робіт у цій сфері, поширювати
передовий досвід тощо. З цією метою держава використовує податкові пільги, надає
субсидії, знижує тарифи на перевезення вторинної сировини тощо. В Україні у 90-ті роки

165