Page 163 - 4163

соціальними виплатами держави, джерелом яких стане економія, отримана шляхом
конверсії.
Конверсія військового виробництва сприятиме поширенню процесу диверсифікації,
проникненню військових концернів у виробництво товарів і послуг цивільного призначення.
З погляду розв'язання найважливішої глобальної проблеми сучасності – відвернення
термоядерної війни – конверсія військового виробництва надає послабленню гонки озброєнь
незворотного характеру, зміцнює міжнародне співробітництво, сприяє розв'язанню інших
глобальних проблем.
Надзвичайно складно вирішуються проблеми конверсії військового виробництва в
Україні, яка успадкувала понад 30% виробничих потужностей ВПК колишнього СРСР.
Водночас ВПК України самостійно виготовляв лише до 4 % сукупного асортименту зброї
радянського виробництва через надмірну інтегрованість у загальносоюзний ВПК, отже, тут
була наявна левова частка військової продукції з незавершеним технологічним циклом. Це й
стало однією з найвагоміших причин глибокої кризи ВПК України. Так, якщо питома вага
військової продукції в загальному обсязі виробництва становила в 1990 р. 22,7 %, то в 1996 р. –
лише 3,4 %.
Іншою важливою причиною цієї кризи є відсутність науково обґрунтованої військово-
технічної політики держави, узгодженої зі стратегією економічних перетворень. Свідчення
цього – обвальний, руйнівний і недостатньо керований конверсійний процес. Наприклад, у
деяких розвинутих країнах світу (США, Німеччина) щорічні темпи конверсії становлять 3–
5 %, а в Україні – понад 50 %. Це спричиняє відплив кваліфікованих кадрів у комерційні
структури, за кордон, простоювання і поступове руйнування (фізичне й моральне) передової
техніки і технології, призупинення НДДКР.
Ситуація ускладнюється тим, що в Україні в середині 90-х років 80 % ракетної артилерії,
50 % обладнання військово-повітряних сил, протитанкового озброєння були застарілі, а
фінансування Збройних сил таке незначне, що його ледве вистачає на утримання особового
складу і частково на оплату комунальних послуг.

17.4. Основні шляхи розв'язання інших глобальних проблем

У середині 70-х років почалася екологічна криза.
Екологічна криза – різке загострення суперечностей між людиною і природою, їх
конфлікт, глобальне порушення рівноваги у природному кругообігу речовин внаслідок
панування капіталістичної власності, істотного деформування соціально-економічної системи
в країнах колишнього СРСР та Східної Європи, а також господарської діяльності людей,
ірраціональних процесів народонаселення тощо.
Найважливішими ознаками цієї кризи є передусім глобальні зміни клімату та
виникнення парникового ефекту. Внаслідок безпрецедентних масштабів впливу людини на
навколишнє середовище (потужність світової індустрії нині подвоюється кожні п'ять років),
виходу людської діяльності за межі планети, в космічний простір, використання у процесі
виробництва всіх елементів біосфери (повітря, води, рослинного і тваринного світу) озонний
шар планети знищується, що може призвести до всесвітнього потепління, танення льодів
Арктики, затоплення значної частини заселених районів Землі, до зростання руйнівної сили
ураганів, тропічних циклонів, штормів. Щороку на планеті відбуваються майже 10 тис.
повеней, зсувів, ураганів, тисячі землетрусів, сотні вивержень вулканів, тропічних циклонів. За
останні 20 років від цих природних катаклізмів загинуло майже 3 млн. осіб. Із загостренням
екологічної кризи кількість жертв від природних катастроф зростатиме. Якщо концентрація
вуглецю і метану відбуватиметься такими темпами, як у 1958 р., то в наступному столітті
температура на планеті підвищиться на 5°С (катастрофічним є підвищення на 1-2 С). У 2000 р.
уперше почалося танення льодів Антарктиди.

163