Page 155 - 4163

основі фіксованих валютних курсів. Ця система відіграла значну роль у процесі розвитку
міжнародних торгівельних відносин, інтернаціоналізації виробництва, бо забезпечувала
загальність у світовому розрізі грошей, їх конвертованість, стійкість купівельної спроможності
та валютних курсів, а також автоматичне (внаслідок міграції золота) врівноваження платіжних
балансів окремих держав, стабільність світових цін. Водночас система золотого стандарту була
занадто жорсткою, недостатньо еластичною, дорогою, залежною від рівня видобування золота.
А головне, вона обмежувала можливості державного втручання в сферу грошових і валютних
відносин, їх регулювання і використання в економічної політиці.
Ці обмеження обумовили перехід до нової системи, яка одержала назву золотовалютного
стандарту, або Бреттон-Вудської системи. Ця назва виникла тому, що у 1944 році в м. Бреттон-
Вудс (США) зібралася Міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій для регулювання
міжнародних валютних відносин був створений Міжнародний валютний фонд (МВФ). Система
золотовалютного стандарту характеризувалася такими рисами: зберігалась роль золота як
загального еквівалента, платіжного засобу та розрахункової одиниці у міжнародному обігу;
тільки долар США зберігав зовнішню конвертованість у золото; додержувався принцип
фіксованих валютних курсів, але паритети усіх валют було зафіксовано в доларах США, їх
зв’язок з золотом здійснювався за системою: “золото – долар – національні валюти”; була
заборонена вільна купівля-продаж золота. За цією системою стан валютних відносин
контролювався МВФ, який надав цільові займи для стабілізації курсів валют, розробляв
рекомендації по оздоровленню фінансів та інші. Тривалий час Бреттон-Вудська система
функціонувала ефективно, що забезпечувалося високим рівнем стійкості та довіри до долара,
який виконував функцію міжнародного засобу платежу та резервної валюти. Але з часом
ситуація суттєво змінилася. У кінці 60-х – на початку 70-х років США значною мірою втратили
на світовому ринку свої конкурентні переваги та здатність здійснювати обмін доларів на золото
за фіксованою ціною і, таким чином, утримувати його функцію міжнародної резервної валюти.
Крім того, змінилось розташування сил в світовому господарстві, сформувалося три центри
світового економічного суперництва – США – Західна Європа – Японія, що суперечило
монопольному стану США у сфері міжнародних валютних відносин.
У 1976 році в Кінгстоні (Ямайка) МВФ проголосив перехід до якісно нової валютної
системи, котра одержала назву Ямайської. Для неї характерна демонетизація золота; жодна
валюта не має золотого змісту і не розмінюється на золото; в якості головного резервного
активу і міжнародного засобу розрахунків і платежів була запропонована колективна
міжнародна валюта – спеціальні права запозичення (СДР). Особливою рисою механізму
Ямайської системи є запровадження “плаваючих” валютних курсів національних грошових
одиниць. Ця валютна система розвивається за принципами поліцентризму: з одного боку, вона
підпорядкована централізованим регулюючим діям, з іншого – має досить розвинуту мережу
автономних (регіональних) валютних структур, наприклад, Європейська валютна система.
Сучасна валютна система містить у собі такі елементи:
 міжнародні платіжні засоби;
 режим обміну валют (валютні курси, валютні паритети, умови конвертованості
валюти);
 регламентація форм міжнародних розрахунків;
 склад і структура міжнародних валютно-кредитних і золотих резервів;
 режим функціонування валютних ринків та світових ринків золота;
 статус міжнародних валютно-кредитних організацій, регулюючих валютні відносини.
Юридично роль світових грошей у сучасних умовах та, що вони відіграють роль
національної і колективної валюти. Виникає питання, яким чином валюти різних країн
обмінюються одна на одну в світовому господарстві?
Обмін здійснюється на основі валютного курсу.
Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, що виражена в грошових
одиницях інших країн.

155