Page 145 - 4163

акціонерних товариств, які є колективними підприємствами, а властива їм форма власності
– також колективна.
Поняття «приватний» походить від англійського слова «ргіvаtе», що означає приватний,
особистий, а також від латинського слова «ргіvаtісus», що також означає приватний. В
українській мові поняття «приватна власність» розглядається як форма привласнення, за якої
засоби виробництва й продукти праці належать окремим особам. До приватної власності
можна віднести і власність, що належить окремій сім'ї.
Отже, якщо виходити з термінологічного значення слова «приватний» то обґрунтувати
висновок про те, що «приватною може бути власність об'єднань громадян і трудових
колективів», неможливо. Це було б не що інше, як підміна понять.
Якщо виходити з практики еволюції капіталістичного способу виробництва, то із
середини XIX ст., тобто з часу масового виникнення акціонерних компаній, в яких
об'єднується капітал кількох індивідуальних підприємств, власність стає колективною
(груповою, асоційованою) капіталістичною. її суб'єктом перестає бути лише окремий індивід.
Привласнення прибутку здійснюється залежно від суми капіталу, яку вносить до
акціонерної компанії капіталіст. На цю величину пін одержує певну кількість акцій, на які за
результатами виробництва отримує відповідну суму дивідендів. З цього часу існують
колективні економічні інтереси, зумовлені колективним характером власності. В межах
акціонерної (а отже колективної) власності колективні економічні інтереси поєднуються з
індивідуальними (приватними), тобто колективна власність – з приватною. Остання
представлена акціями в руках окремих осіб.
Проте домінуючим економічним інтересом залишається колективний, оскільки
величина дивіденду на кожну акцію залежить насамперед від результатів колективної праці
на підприємствах. Колективний характер праці на сучасних колективних і народних
підприємствах майже ніхто з науковців не заперечує. Якщо бути послідовним у своїх
твердженнях, то слід визнати, що колективному характеру праці повинна відповідати
колективна форма власності. Така вимога випливає із закону єдності праці та власності.
Акціонерна форма власності лише частково змінює природу приватної капіталістичної
власності. Це означає появу нової якості в межах єдиної сутності, внаслідок чого ця сутність
певною мірою модифікується. Якби цього не сталося, то колективна капіталістична
власність не могла б забезпечити прогрес продуктивних сил. Адже цю роль вже неспроможна
була виконувати індивідуальна капіталістична власність, що й стало головною причиною
виникнення нової, розвинутої форми капіталістичної власності. Зокрема, приватна власність
не могла забезпечити будівництво крупних підприємств, об'єктів економічної
інфраструктури (залізниць, портів та ін.), розвиток освіти в загальнонаціональному
масштабі, пропорційний розвиток всієї економіки тощо.
У наступний період еволюційних перетворень капіталістичного способу виробництва ця
форма власності закріплюється в розвитку акціонерних компаній закритого типу (акції яких
не продають на фондовій біржі й їх не купує населення). Нині у США їх називають
«партнерствами». Кількість акціонерів у них не перевищує 300 осіб, які нерідко пов'язані
родинними узами. Але ці компанії «не роблять погоди» в американській економіці (як і в
економіці інших країн).
Тому в процесі еволюції капіталістичного способу виробництва в його межах
відбуваються більш глибокі зміни у відносинах власності, зумовлені виникненням і розвитком
акціонерних товариств відкритого типу, акції яких котируються на фондовій біржі. У
найбільших акціонерних компаніях кількість акціонерів перевищує 4 млн. осіб. У таких
товариствах поряд з колективною капіталістичною власністю певною мірою розвивається
власність найманих працівників, тобто трудова колективна власність. Тому суб'єктами
акціонерної власності частково стають працівники, які на свої акції одержують певну суму
дивідендів. За своєю природою вона протилежна капіталістичній власності, але домінує на
підприємствах акціонерного типу колективна капіталістична власність.

145