Page 140 - 4163

відносин здійснюватиметься переважно внаслідок поглиблення процесу інтернаціоналізації
одиничного поділу праці, що разом з іншими формами суспільного поділу праці (розвитком
спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва) посилюватиме роль безпосередньо
суспільної форми виробництва, позаринкових зв'язків.
Еволюція техніко-економічних відносин надалі здійснюватиметься на основі дії закону
суспільного поділу праці. Так, шостим великим суспільним поділом праці стане, очевидно,
відокремлення духовного виробництва від матеріального та інших видів нематеріального
виробництва, а отже, зростання частки духовного багатства з-поміж інших видів
нематеріального багатства. У віддаленій перспективі кількість зайнятих у виробництві
матеріальних благ скоротиться до приблизно таких самих обсягів, як кількість зайнятих у
сільському господарстві розвинутих країн світу.
Еволюція технологічного способу виробництва характеризуватиметься зростанням
автоматизації виробничих процесів, розвитком так званих «безлюдних підприємств», все
більшого застосування принципово нових немеханічних форм матерії – фізичної, хімічної,
біологічної. Все помітнішу роль відіграватиме освоєння космосу.
Це, а також усвідомлення людством загрози екологічної кризи, формування повноцінного
екологічного мислення, наднаціональне екологічне регулювання послаблять антагонізм між
людиною та природою і, таким чином, можна буде уникнути деградації особи як
біосоціальної істоти.
Організаційно-економічні відносини розвиватимуться шляхом зростаючої
демократизації відносин управління на підприємстві, компанії (менеджменту), втілення
передового досвіду в організації виробництва і праці з багатьох країн світу, поширення і
вдосконалення маркетингових досліджень.
Відносини власності характеризуватимуться розширенням плюралізму форм власності,
зумовленим ускладненням системи продуктивних сил і техніко-економічних відносин, тобто
технологічного способу виробництва загалом і кожного його елемента зокрема. Виникнуть
нові форми інтегрованої власності на основі одиничного, часткового та загального поділів
праці. Водночас цілісність відносин власності неможлива без домінування в них однієї
суспільної форми розвитку продуктивних сил. Такою формою стане колективна власність.
Наступною за значенням соціально-економічною формою розвитку продуктивних сил
буде державна власність на різноманітні об'єкти власності (засоби виробництва, фінансово-
кредитні інститути, значну частку національного доходу та ін.). Її розвиток зумовлений дією
закону одержавлення капіталістичної економіки, який найповніше виявляється в
одержавленні національного доходу, про що йшлося вище. Така тенденція спостерігається і в
останні два-три десятиріччя, незважаючи на спроби урядів багатьох країн зменшити частку
державних витрат у ВНП.
Деякі західні вчені прогнозують, що цілковито переважатиме державна форма
власності. Так, американські економісти Б. Беквіт, Р. Хейлбронер вважають, що ринковий
механізм і приватна власність будуть істотно змінені або цілком замінені державною
власністю та державним управлінням. Такі прогнози безпідставні, оскільки механічно
копіюють тенденцію розвитку державної власності в окремі проміжки часу і екстраполюють
цю тенденцію на майбутнє. Крім того, вони не враховують дії закону заперечення. Зміст
його щодо характеру взаємодії існуючих форм власності та тенденції їх розвитку на
майбутнє полягає насамперед у тому, що кожна наступна, більш розвинута форма власності
не повністю, а діалектично (з утриманням позитивних сторін) заперечує попередню.
Прогнози названих авторів ґрунтуються майже на цілковитому запереченні корпоративної
(у тому числі монополістичної) власності.
Слід врахувати й те, що державна власність – це найвища суспільна форма розвитку
продуктивних сил лише в межах окремих національних держав. Але оскільки сучасні
продуктивні сили дедалі більше переростають межі окремих країн, особливо малих та
середніх, посилюється процес інтернаціоналізації технологічного способу виробництва, то їх

140