Page 150 - 4163

Найбільш цікавим є розгляд структури світового господарства з точки зору специфіки
господарських систем, В зв’язку з цим критерієм можна визначити можна визначити слідуючи
групи країн:
- країни з розвинутою ринковою економікою,
- слабкорозвинуті країни, де мешкає більшість людства (майже 140 країн). Більшість з них
має залежний характер розвитку, є постачальниками для розвинутих країн сировини, матеріалів,
дешевої робочої сили, ринками збуту готової продукції;
- країни з перехідною економікою, до них належать колишні соціалістичні країни,
насамперед країни колишнього СРСР.
У колишніх соціалістичних країнах відбуваються процеси становлення не тільки ринкової
економіки, але й стоїть завдання ефективного включення в світове господарство, оскільки вони
розвивались автаркічно і були слабко інтегровані в нього. Сьогодні немає відомих політичних та
ідеологічних причин для не включення цих країн у світове господарство, але залишаються
гострі економічні проблеми. Ось декілька з них:
а) нерозвиненість ринкових відносин в економіці цих країн;
б) потреби формування міцної ринкової інфраструктури (банки, біржі, засоби зв'язку та
ін.);
в) необхідність пошуку форм включення цих країн до світового господарства через
систему міжнародного поділу праці;
г) треба сформувати експортний, потенціал країн, орієнтований на готові вироби, а не на
ресурси.
Світове господарство – це складна і рухома система, розвиток якої характеризується двома
протилежними тенденціями. З одного боку, діє тенденція до інтернаціоналізації
відтворювальних процесів, яка здійснюється у двох формах:
а) інтеграційній (через зближення, пристосування національних господарств);
б) транснаціональної (через створення міжнаціональних комплексів)
Водночас діє і друга тенденція – тенденція до відокремлення, ґрунтована на розвитку
економічного націоналізму, загострюються протиріччя в середині світового господарства. Закон
нерівномірності економічного розвитку діє і у сфері міжнародних відносин. З утворенням
світового капіталістичного господарства, завершенням територіального поділу світу, сферою дії
цього закону стає нерівномірність розвитку цілих регіонів, зокрема країн, що розвиваються, та
промислово розвинутих країн, зростає розрив між багатими та бідними країнами, посилюється
конкуренція між розвинутими країнами та ін. В останні роки на першій план виходить
нерівномірний розвиток монополістичних обладнань і насамперед ТНК, могутність окремих з
них перевищує економічний потенціал деяких країн.
Економічна інтеграція у світовому господарстві має регіональний характер. Наприклад
сформувались такі райони економічної інтеграції: США, Канада, Мексика, СЕС, Центрально –
Американський спільний ринок, Японія – Південна Корея, Тайвань, Сінгапур та ін. Поміж
основними центрами інтеграції загострюються протиріччя, що проявляються у торгівельних
війнах, війні процентних ставок та. інших процесах. Проявою дії закону нерівномірності
економічного розвитку є боротьба за зовнішні ринки збуту, джерела сировини, сфери вкладання
капіталу тощо. Колишні країни СРСР, інші держави колишньої соціалістичної співдружності
також стають сферою дії цього закону в масштабі світового господарства.
Але, треба підкреслити, що і головною тенденцією розвитку світового господарства є
тенденція до співробітництва та взаєморозуміння, що йдуть процеси формування цілісного
організму світового господарства.

16.2. Міжнародний розподіл праці і його тенденції

Основою розвитку світового господарства і міжнародних економічних відносин є
міжнародний розподіл праці (МРП). Під міжнародним розподілом праці розуміють розподіл

150