Page 148 - 4163

для вирішення яких необхідні погоджені сумісні зусилля всіх країн і народів. З іншого боку,
участь в світогосподарських зв’язках дозволяє країнам підвищувати ефективність своєї
економіки.
Більш складний аналіз дозволяє представити структуру світового господарства у вигляді
трьох підсистем.
У першій з них розташовується близько 30 розвинутих індустріальних країн (США,
Японія, країни Західної Європи).
Другу підсистему утворюють більш 140 країн, що розвиваються, в яких мешкає понад
половина населення планети. Серед країн, що розвиваються, можна виділити групи країн,
близькі за рівнем економічного розвитку: нові індустріальні країни (Гонконг, Сінгапур,
Південна Корея, Тайвань, Бразилія, Аргентина, Мексика та ін.); країни виробники і експортери
нафти, що мають високий рівень доходу на душу населення; слаборозвинуті країни з низьким
рівнем життя населення.
У третій підсистемі світового господарства перебувають колишні соціалістичні держави
Європи і країни СНД.
Світове господарство як певна цілісність сформувалось відносно нещодавно – на межі ІХ-
ХХ ст., але процес його створення відбувався сторіччями у ході історичного розвитку
порушення замкнення та відокремлення національних господарств. Спочатку світове
господарство створилось як світове капіталістичне господарство, його основою було створення
та розвиток світового ринку. Історично та й логічно інтернаціоналізація господарського життя
почалась з обміну, товарного обігу. Саме торгівля обумовила формування національних те
інтернаціональних світових ринків. Великі географічні відкриття під час розпаду феодалізму
викликали швидкий розвиток закордонної торгівлі, що було важливою передумовою утворення
капіталізму. Промисловий переворот спричинив ще більшу взаємозалежність національних
господарств, залучення їх у світовий ринок, який стає всесвітнім.
Формування світового капіталістичного господарства почалось з утвердження всесвітнього
ринку на основі розвитку продуктивних сил, поглиблення міжнародного поділу праці,
поступового втягнення все нових національних виробництв у систему світогосподарських
зв'язків. Розглянемо основні етапи виникнення та розвитку світового господарства.
Перший етап – це етап утворення світового господарства – період утворення та
затвердження капіталізму вільної конкуренції. Суттєвою рисою цього .етапу було те, що
розвиток всесвітнього ринку і міжнародних економічних відносин здійснювалось переважно у
формі міжнародної торгівлі. Поступово промисловий розвиток зумовив інтернаціоналізацію
обміну, посилення зв'язків поміж країнами.
Другий етап – світове капіталістичне господарство у період переходу до імперіалізму. При
цьому досягається більш високий ступінь інтернаціоналізації капіталістичних відносин, в
систему світового господарства утягуються практично усі країни. Поряд з торговими
відносинами все більше розвиваються безпосередньо виробничі зв'язки поміж країнами через
вивіз капіталу, фінансові відносини, здійснюються економічний поділ світу міжнародними
монополіями, завершується територіальний поділ світу поміж імперіалістичними державами,
Третій етап розвитку світового господарства почався у 1917 році коли внаслідок перемоги
Великої Жовтневої революції світове капіталістичне господарство перестало бути всесвітнім,
поряд з нею була збудована світова система соціалізму. З точки зору світового господарських
зв'язків кожна система характеризувалася специфічними міжнародними відносинами, тому
світове господарство містило дві підсистеми: а) світова капіталістична система, б) світова
система соціалізму. Але в світових економічних зв'язках світове капіталістичне господарство
займало домінуючі позиції. Так на початок 90-х років 9/10 обсягу світової торгівлі припадало на
товарообіг в межах світового капіталістичного господарства, а. у міжнародному економічному
обміну у кінці 80-х років реалізовувалось 1/5 валового національного продукту капіталістичних
країн.
Четвертий етап почався наприкінці 80-х років, коли зруйнувалась світова соціалістична

148