Page 59 - 4162
P. 59

періодичного процесу являє собою косинусоїдальну криву.
                                   Для      аналізу      випадкових       процесів      крім
                            автокореляційних       функцій      широко      застосовуються
                            взаємокореляційні функції  R       .
                                                           12
                                   Функція  взаємної  кореляції  двох  різних  випадкових
                            стаціонарних процесів   tx   і   tx   визначається виразом
                                                      1      2
                                                        T
                                                     1
                                        R      lim    x    xt   t   dt  .                   (4.19)
                                         12               1     2
                                                T    T 2
                                                        T
                                   Він  характеризує  статистичний  зв’язок  між  двома
                            процесами.  Якщо  процеси  незалежні  (некогерентні),  то
                            функція  R         являє  собою  постійну  величину,  що
                                         12
                            дорівнює добутку середніх значень відповідних функцій.

                                   4.5  Методи  експериментального  дослідження
                            завад
                                   Під  дослідженням  завад  розуміється  побудова  та
                            вивчення  їх  статистичних  характеристик  в  широкому
                            діапазоні  частот.  Знаходять  застосування  два  методи
                            дослідження:  метод,  заснований  на  усередненні  за
                            множиною  реалізацій  випадкової  величини,  і  метод,
                            заснований на усередненні даних про випадковий процес в
                            часі.
                                   На  практиці  най  частіше  застосовується  останній
                            спосіб. Суть його полягає в наступному.
                                   Припустимо, що на протязі досить тривалого часу Т
                            було  проведено  спостереження  випадкового  процесу.
                            Результати  цього  спостереження  у  вигляді  графіку   tu
                            приведені на рис. 4.8.
















                                 Рисунок 4.8 - Графік реалізації випадкового процесу


                                                             58
   54   55   56   57   58   59   60   61   62   63   64