Page 62 - 4162

б) неперервно переміщуючи ці дві функції, про
інтегрувати їх добуток за тривалий проміжок часу Т;
в) знайти середнє значення інтегралу за час Т.
В результаті цих операцій отримаємо одну точку
R   на графіку автокореляційної функції. Повторюючи
x
обчислення, необхідне число разів для інших значень  ,
отримаємо всю криву.

Рисунок 4.11 - Блок – схема пристрою для обчислення
автокореляційної функції

Визначена кореляційних функцій може бути
виконано при допомозі обчислювальних пристроїв. Блок -
схема одного з таких пристроїв показана на рис. 4.11.
Обчислювальний пристрій складається з блоку запізнення,
блоку множення та інтегратора. Найпростішою схемою
блоку запізнення є магнітофонна стрічка з двома головками:
записуючою і читаючою.
При русі стрічки з постійною Vс швидкістю,
відстань між головками визначається з виразу  Vc1   .
Перемноження функцій х(t) і х(t - ) та, інтегрування
отриманого добутку дає, згідно (4.17), шукану величину.
Методи дослідження імпульсних та флуктаційних
завад дещо різні. Тому, приступаючи до експерименту,
необхідно перш за все визначити характер завад, що може
бути виконано шляхом їх осцилогражування.
Імпульсні завади зазвичай характеризуються числом
імпульсів m і в одиницю часу, що перевищують заданий
рівень. Змінюючи рівень і відмічаючи кожен раз число таких
імпульсів, можна отримати повне уявлення про частоту
слідування імпульсів і їх амплітуду.

61