Page 71 - ЛЕКЦІЯ 1

На перших порах досліджень каузальної атрибуції мова йшла лише про

тлумачення (приписування) причин поведінки іншої людини. Пізніше стали

вивчатися способи пояснення більш широкого класу характеристик: намірів

почуттів, якостей особистості. Сам феномен приписування виникає тоді, коли

людина виявляється в умовах дефіциту інформації про другу людину: замінити її

приходиться процесом приписування. Цей процес залежить від двох показників: від

ступені типовості вчинку і від ступені соціальної “бажаності” або “небажаності”. В

першому випадку мається на увазі той факт, що типова поведінка є поведінка, що

визначається певною роллю і тому вона досить легко піддається інтерпретації.

Навпаки, унікальна поведінка допускає багато різних інтерпретацій і отже дає

можливість приписуванню її причин ї характеристик. А в другому випадку під

соціальним “бажанням” розуміється поведінка, що відповідає соціальним і

культурним нормам і тому легко пояснюється. При порушенні таких норм

(соціально “небажана” поведінка) діапазон можливих пояснень розширюється.

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. М,1989.

2. Кон И.С. Открытие “Я”. М, 1978 с. 110 – 111.

3. Рубинштейн С.Я. Принципы и пути развития психологии. М, 1960. с. 180 – 181.

4. Немов Р.С. Психология. Кн.1. М, 1995. с.440 – 442.

5. Общая психология. М, 1986. с. 127 – 156.

6. Леонтьев А.Н. Педагогическое общение. М, 1979.