Page 34 - ЛЕКЦІЯ 1

деяку позитивну мету, досягнення якої може бути оцінено як успіх. Вони

добиваються успіхів в своїй діяльності і розраховують на те, що доб’ються успіхів.

По-іншому ведуть себе індивіди, мотивовані на уникання невдачі. Їх мета в

діяльності полягає не в тому, щоб досягнути успіху, а в тому, щоб уникнути невдачі,

всі їх думки і цілі підпорядковані цій меті.

Людина, що мотивована на невдачу, проявляє невпевненість в собі, не вірить у

можливість досягнення успіху, боїться критики.

Прояви тривожності в різних ситуаціях не одинакові. В одних випадках люди

схильні вести себе тривожно завжди і скрізь, в інших вони виявляють свою

тривожність лише час від часу, в залежності від обставин.

Ситуативно стійкі прояви тривожності називаються особистісними.

Ситуативно змінні прояви тривожності називають ситуативними, а особливість

особистості, що проявляє такого роду тривожність називають “ситуативна

тривожність”.

Мотив аффіліації і влади актуалізуються і задовольняються лише в

спілкуванні людей. Мотив аффіліації проявляється як прагнення людини налагодити

добрі, емоційно позитивні взаємовідносини з людьми.

Люди з переважаючим мотивом аффіліації досягають більш високих

результатів в роботі в тих випадках, коли вони працюють не поодинці, а в складі
групи, з членами якої в них встановились дружні взаємовідносини.

Мотив влади можна визначити як стійке прагнення людини мати владу над
іншими людьми.

Література

5. Казаков В.Г., Кондратьєва Л.Л. Психология, М., 1989.

6. Лук А.Н. Эмоции и личность. М., 1982.

7. Основи психології. К., 1995.

4. Особистість: тип аполлонівський і діонісійський звернення до

надлюдини– “Воля до влади”. Ф.Ніцше (1844 – 1900). – В кн. Романець

В.А. Історія психології ХІХ – поч. ХХ ст., К., 1995.