Page 25 - ЛЕКЦІЯ 1

явища, які дані нам у переживаннях. Ставлення до предметів, до явищ об’єктивного

світу, до інших людей і здійснюють вплив на них.

Відмінність пізнавальної й афективної сфер безсумнівна. Насамперед вона

визначається тим, що в пізнавальній сфері відображається зовнішній, предметний

світ, а в афективній – внутрішній стан людини. Це відображення здійснюється в

пізнавальній сфері в образах, а в афективній – через переживання.

Людина переживає те, що з нею відбувається і через переживання виявляє

своє ставлення до того, що її оточує. Щось їй подобається, а щось ні, одне приємне,

інше неприємне. Ми радіємо, уявляючи собі зустріч з приємним, смуток огортає нас

при згадці про прощання з близькими. У переживаннях відображається оцінка

людиною явищ, спонукання до дій, передбачення її наслідків.

Переживання завжди суб’єктивні, інтимні. На відміну від речей, явищ,

предметів вони не існують поза психікою людини. Наприклад, грає музика. Вона

звучить незалежно від нас. Ми сприймаємо мелодію. І вже від нашого досвіду, віку

потреб залежить, що ми відчуваємо – задоволення чи незадоволення і що

переживаємо – радість чи смуток.

Переживання – це форма вияву нашого ставлення до об’єкта, ситуації, іншої

людини, до себе, до того, що нас оточує, це факт нашого внутрішнього досвіду.

Ступінь усвідомленості переживань залежить від того, якою мірою
усвідомлюються емоції. Усвідомленість емоцій означає відчуття переживання і

співвіднесення його з тим предметом чи особою, які його викликають і на які це
переживання спрямовано. Неусвідомлені емоції – це не такі, що не пережиті (то

неможливо), а ті, які не співвіднесені з об’єктивним світом.
Емоція виникає за недостатності інформації, необхідної для досягнення цілі і

компенсує цю недостатність. Саме емоція забезпечує продовження пошуку нової

інформації. Емоція виникає щоразу, коли задоволення потреби не відбувається, коли

дія не досягає цілі. Зв’язок інформації та емоцій може бути показане у вигляді

логічної формули: Е = П (Н – С), де Е – емоція, П – потреба, Н – інформація,

необхідна для задоволення потреби, С – інформація, якою суб’єкт володіє. З цієї

формули випливає: