Page 24 - ЛЕКЦІЯ 1

ЛЕКЦІЯ 3 Структура особистості

1. Емоції особистості.

4. Темперамент і характер.

5. Мотивація.

3.1 Емоції особистості

Під емоціями, або емоційними переживаннями розуміємо найрізноманітніші
реакції людини – від спалахів пристрасті до тонких відтінків настрою. В психології
емоціями називають процеси, що відображають у формі переживань особисту

значущість і оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини.
Найбільш суттєвою рисою емоцій є їх суб’єктивність. Якщо такі психічні

процеси, як сприйняття і мислення більш чи менш об’єктивно відображають

оточуючий світ, то емоції служать для відображення суб’єктивного відношення

людини до самої себе і оточуючого її світу. Якщо людина вміє розбиратися у своєму

психічному світі, їй значно легше розв’язувати складні життєві проблеми, вступати

в спілкування з іншими людьми, добиватися їхньої допомоги й уваги. Розібратися в

собі – це передовсім розібратися у своїх переживаннях, визначити, що хвилює, а що

залишає байдужим. Кожна людина має коло своїх уподобань, симпатій та антипатій:

одна емоційно дуже чутлива, вміє співпереживати; інша не звертає увагу на почуття

та емоційний стан іншої людини, одна вміє контролювати інтенсивність проявів

своїх емоцій і почуттів, інша ж неспроможна до цього. Кожна особистість живе у

своєму афективному просторі, в якому будуються всі її взаємозв’язки з

навколишнім світом, що відбувається на всіх проявах психічного, зумовлюючи їх

неповторність. Афективний простір – то її потяги, емоції й почуття, її прагнення й

бажання, її переживання, пов’язані з пізнаванням і самопізнанням.

Філософ Спіноза вважав, що для певної свободи волі людина має пізнати не

лише зовнішні обставини свого буття, а й власні афекти і пристрасті. Таке пізнання

передбачає не усунення пристрастей, а владу над ними.

Афективна схема відрізняється від пізнавальної тим, що в ній відображаються

не предмети і явища об’єктивного світу, а внутрішній стан людини. Це психічні