Page 16 - 346_

В розвитку людини можна виділити дві основні
тенденції:
- людське тіло, його пропорції і природні форми є
домінуючими (віддається перевага фізичному розвитку
людського тіла за допомогою спорту);
- штучне нерідко спотворено стилізації людської
статури з допомогою одягу, використання усіляких перук і
надмірної косметики.
Суспільство ХХ століття знайшло можливість
гармонійного поєднання вимог як до людського тіла, так і до
одягу, прикрас, косметики, що доповнюють красу людини
(природну), в основі чого стоїть здоров’я.
Зовнішній вигляд людини, вміння її через зовнішність
передати свій внутрішній світ або навпаки, приховати його,
продемонструвати свою індивідуальність або навпаки
створити потрібний імідж є сьогодні важливим елементом
естетичної культури особистості. Зовнішність людини не є
особистою справою чи передусім двосторонньою умовою
спілкування та взаєморозуміння, що вимагає поваги до
суспільних норм людської цінності взагалі.
Відомий італійський філософ Антоніо Банфі так оцінює
естетичну вагомість одягу: “...Від міфічно-символічного до
народного орнаментального, від декоративного, пов’язаного з
безпосереднім проявом особистості до практично-
функціонального світу індивіда. Одяг завжди є важливим
елементом, джерелом того, що в людини є природного і
риторичного або фальшивого або індивідуально-манерного чи
справжнього. Саме тому історія костюму – це історія
людини.”
Людство, створюючи ідеал особистого, передбачає
розвиток в ньому фізично вдосконалених високих моральних
якостей та розвинутої естетичної свідомості. Антична
естетика, спрямовуючи гармонійний розвиток людини,
назвала це словом калакогатія – це зовнішній і внутрішній світ
людини.

14