Page 13 - 346_

Естетика межує, що сприяє і їхньому взаємодоповненню
з іншими науками, а саме: гросіологія (питання специфіки
образного мислення, художнього методу як засобу пізнання);
герменевтика (проблеми розуміння художнього тексту) і т. д.
Особливо плідним в плані виявлені нових можливостей
естетичної науки через міжпредметні зв’язки можна вважати
20 ст., протягом якого склалися і продовжують розвиватися
такі напрями в естетиці як:
-аналітична (Л. Вітгенштейн, І. Галлі, Р. Уоллхайм);
-контекстуальстська (Д. Дьюї, С. Пеппер);
-структурно-семіотична (П. Богатирьов, Р. Якобсон, Г.
Шпет);
-семантична (Е. Кассірер, Б. Кроче, М. Бензе);
-герменевтична (М. Хайдеггер, Г. Гадамер) та інщі.
Важливо зупинитись на зв’язку естетики з такими
науками як природні і технічні (виробнича естетика, технічна,
екологічна).
Посилаючись на вище сказане можна константувати, що
через поняття “гармонія” можна говорити про реалізацію
принципів гармонійного розвитку людини, людини і
суспільства, людини і природи. Отже естетика як наука із
своїми міжпредметними зв’язками є вільний самодіяльний,
творчий вияв людських сил і здібностей у будь-якій
досконалій професійно-творчій діяльності.

1.3 Практичне знання естетичної науки.
Якеж практичне використання естетики як науки
Впершу чергу – виховання цілісної творчої активності
особистості, охоплюючи інтелектуальну, емоційну, вольову,
ціннісно-орієнтаціну сторони. Естетичне виховання
всеохоплююче і визначає не тільки знання, але і характер
людини. В процесі естетичного виховання естетика стає
частиною людини.
Естетичне виховання відшліфовує безпосередньо
естетичну область свідомості людини: естетичний смак,
цінністні орієнтири, ідеали, критерії тощо. Враховуючи
направленість естетичного виховання, вона передбачає –
формування цілісної та гармонійної, творчо активної
особистості, яка володіє високою індивідуальною естетичною
11