Page 11 - 346_

Слід відмітити, що естетика формувалася в межах
філософії як її своєрідна частина і тільки у 18 ст. естетика
визначилася самостійною як наука.
Становлення перших естетичних уявлень слід
співвіднести з тим значенням, якою давньогрецька філософія
подавала людським почуттям взагалі. Аналіз їх, спроби
класифікувати, протилежні чуттєві сили є важливими
складниками філософських поглядів Піфагора, Емпедакла,
Теофраста. Грунтуючись на їхніх роздумах щодо природи
почуттів, можно було вже досить переконливо
диференціювати почуття прекрасного чи потворного,
трагічного чи комічного. Тому то, сформувавшись у
загальнофілософських нормах, естетика “вибудувала” власний
предмет, відбиваючи і надбання і прорахунки давньогрецької
філософії.
Пізніше терміни естаноме, естаномай, естетикос
поступово втратили прямий зв’язок з поняттям почуття,
предмет естетики почали осмислювати через значно ширші за
обсягом і наповненням поняття: досконале, пропорційне,
гармонійне, прекрасне, естетичне. Саме багатозначність
подальшого тлумачення поняття естетика становить предмет
науки естетики, яка має давнє і глибоке коріння. Становлення
естетичного знання пов’язане як з давньогрецькою
філософією так і філософією Китаю, Індії,
арабомусульманськими країнами, Візантією тих далекіх часів.

1.2 Естетика в структурі міжпредметних зв’язків.
В першому питанні ми з’ясували, що естетика як наука
носить філософський характер. Взаємозв’язок естетики і
філософії полягає у тому, що теоретичні принципи і науковий
метод естетики залежить від світоглядних позицій,
методології, філософської концепції конкретного філософа
(Платон, Аристотель, Кант, Гегель), або певного
філософського напряму. Склавшись як частина філософії
естетика через ідею калокогатії має безпосередній зв’язок з
етикою. З цих споріднених науках загальна спрямованість на
людину як на своєрідний об’єкт морально-естетичного аналізу
і носія творчого потенціалу.
9