Page 24 - 34

ня від 0 до +90, а для світил, розміщених під горизонтом, висоти будуть
від’ємні і також відраховуються в межах від 0 до –90.

Часто замість висоти світила в цій системі координат застосовується зеніт-

на відстань світила z .

Зенітною відстанню світила z називається кут ZO , утворений напрямом
на точку зеніту Z і напрямом на світило  . Цьому куту відповідає сферична

відстань  Z  , тобто:
z  ZO    Z  .

З визначень висоти світила і її зенітної відстані випливає, що алгебраїчна

сума цих величин завжди дорівнює 90, тобто:
Z  h  90 . (2.1)

Недоліком цієї системи координат є те, що кожна з координат залежить від
видимого добового руху світил і для окремо взятого світила безперервно змі-

нюється на протязі доби.
2.2.3 Перша екваторіальна система координат

Приймемо площину небесного екватора QM Q (рис. 2.5) за головну коор-

динатну площину, а верхню частину меридіана PZQS P за початковий круг. За

геометричний полюс приймемо точку P , що є північним полюсом світу, а по-

чатковою точкою нехай буде верхня точка екватора Q . Ці основні елементи і

складають основу першої екваторіальної системи координат, в якій положення
світил визначаються координатами: годинним кутом t і схиленням  .

Годинним кутом t світила  називають сфе-
ричний кут при північному полюсі світу P ,

утворений верхньою частиною меридіана

PZQS P і площиною круга схилень світила

 . Цей кут відповідає дузі екватора QM ,

тобто
t  двогр . QPOM  QM 

  QOM  сфер . SP 

Годинний кут встановлює час, що минув від
Рисунок 2.5 – Екваторіальні
верхньої кульмінації світила і тому у верхній
системи координат
h
кульмінації світила його значення дорівнює 0 .

23