Page 28 - 34

Тому маємо
   (2.3)
z
Формулюється ця теорема так.

Географічна широта точки спостереження дорівнює схиленню точки зеніту
цієї точки.

Таким чином, якщо за допомогою тих чи інших методів для довільної точ-

ки місцевості встановити положення точки зеніту на небесній сфері і визначити
схилення точки зеніту, то, тим самим, визначається географічна широта цієї то-

чки місцевості. На основі рисунка 2.7 можна довести, що буде справедлива і та-
ка теорема про географічну широту.

Географічна широта точки спостереження  дорівнює висоті полюса світу

над горизонтом h , тобто
p
  h . (2.4)
p
Ця теорема доводиться на основі положення геометрії про взаємно перпе-

ндикулярні прямі.
Для встановлення зв’язку між годинними кутами світила і географічними

довготами точок використаємо рис. 2.8. Приймемо Землю за однорідну кулю.

Тоді прямовисні лінії точок спостереження A і B будуть проходити через її
центр точку O .

Опишемо геоцентричну небесну сферу і продовжимо прямовисність лінії

до перетину з поверхнею сфери в точках Z і Z , які будуть точками зеніту
B
A
для точок спостереження A і B . При такій побудові небесної сфери площини
небесних меридіанів точок спостереження PZ A A і PZ B B будуть співпадати
0
0
з площинами земних меридіанів точок A і B – pAA і pBB .
0
0
Нехай спостерігачі в точках A і B в

один і той же момент часу спостері-
гають одне і те ж світило  і визна-

чають на основі спостережень годин-

ні кути світил t і t . Різниці цих го-
A
B
динних кутів світил t  t відпові-
B
A
дає сферичний кут  Z A PZ , мірою
B
якого є сферична відстань в площині
Рисунок 2.8 – Зв’язок між  і t
екватора  A B .
0
0

27