Page 21 - 34

перетину з небесною сферою, то отримаємо великий круг, що названий екліп-
тикою. Прийнявши небесну сферу геоцентричною. Таким чином, і Земля, і Со-

нце знаходяться в одній площині. , встановимо, що екліптика відображає траєк-
торію видимого річного руху центра Сонця по небесній сфері. Площина екліп-

тики нахилена до площини екватора на кут, величина якого на 2000 рік стано-

вить приблизно 2326.
Точки перетину екліптики з площиною

небесного екватора називаються точками

рівнодення. Через точку весняного рівно-
дення  (знак сузір’я Овна) Сонце прохо-

дить 20-21 березня, рухаючись з південної

півкулі в північну. В точці осіннього рів-
нодення  (знак сузір’я Терезів) Сонце

буває 22-23 вересня кожного року, пере-

ходячи з північної півкулі в південну. Пе-

ретин круга екліптики з кругом небесного
Рисунок 2.2 – Площина екліптики
небесної сфери меридіана відбувається у точках літнього
T та зимового T  сонцестоянь.

В точці літнього сонцестояння Сонце знаходиться 22 червня, а в точці зи-

мового сонцестояння – 22 грудня. Сферична відстань між точками рівнодень та
сонцестоянь завжди дорівнює 90.

Перпендикуляр до площини екліптики, проведений через центр небесної

сфери до перетину з її поверхнею, утворює на її поверхні дві точки – північний
полюс екліптики R і південний полюс екліптики R (рис. 2.2). Великі круги

небесної сфери, що проходять через вісь екліптики RR  і довільне світило  на

небесній сфері, дістали назву кругів широт.

2.2 Системи координат сферичної астрономії

Системи координат призначені для визначення положення в просторі або

на поверхні тих чи інших об’єктів чи точок. Розглянемо системи координат з
допомогою яких визначається в геодезичній астрономії положення зір на небе-

сній сфері.
2.2.1 Географічна система координат

Відомо, що фігура Землі формується під впливом гравітаційного поля, ос-

новними характеристиками якого є потенціал W і сила ваги .g

20