Page 20 - 34

одна частина PZ P, яка включає точку зеніту Z , називається верхньою части-
P
ною меридіана, а інша ZP  , що включає точку надіра Z  – нижньою части-
ною меридіана. Прямовисна лінія ZZ  також ділить меридіан на дві частини.
Частина меридіана ZS P Z , яка включає південний полюс світу P називається

Z
південною, а частина меридіана ZP , до якої належить північний полюс світу,
буде називатися північною.

Перетнемо небесну сферу площиною, що проходить через її центр т. O

перпендикулярно до прямовисної лінії. Отримаємо в перетині зі сферою вели-
кий круг, що називається небесним (математичним) горизонтом. Перетин небе-

сного горизонту з небесним меридіаном відбувається у точках S (точка пів-

дня) і N (точка півночі).
Небесний екватор QQ  – це великий круг небесної сфери, площина якого

проходить через центр сфери перпендикулярно до осі світу PP . Небесний ек-

ватор ділить небесну сферу на дві півкулі: північну та південну. З небесним го-
ризонтом небесний екватор перетинається у точці сходу E та точці заходу W

небесної сфери.

Великі круги небесної сфери, що проходять через прямовисну лінію і сві-
Z
E
тило називаються вертикалами, а вертикал ZW  , який проходить через точки
сходу E і заходу W називається першим вертикалом. Він утворює кут в 90 з

площиною небесного меридіана.
Якщо провести великий круг через довільне світило на небесній сфері і вісь

світу PP , то отримаємо так званий круг схилень світила. Приймемо умовно, що

Земля не обертається навколо своєї осі, а геоцентрична небесна сфера обертаєть-
ся навколо осі світу PP  за ходом годинникової стрілки. Тоді кожна зірка (в тому

числі і Сонце), в своєму видимому русі буде описувати на небесній сфері малі
круги, паралельні до небесного екватора, що називаються добовими паралелями

(наприклад, L на рис. 2.1). Добові паралелі перетинають площину небесного
L
меридіана в точках верхньої L та нижньої L кульмінацій, а малий круг, прове-
дений через зображення зірки  на небесній сфері паралельно до небесного го-

ризонту, називається альмукантаратом (круг M M , рис. 2.1).
Наступним головним кругом небесної сфери є круг екліптики T T  

(рис. 2.2).
За першим законом Кеплера відомо, що орбітою Землі є еліпс, в одному з

фокусів якого знаходиться Сонце Якщо цю площину умовно продовжити до

19