Page 20 - 34
P. 20

одна частина  PZ     P, яка включає точку зеніту  Z , називається верхньою части-
                                                P
               ною меридіана, а інша  ZP  , що включає точку надіра  Z  – нижньою части-
               ною меридіана. Прямовисна лінія  ZZ  також ділить меридіан на дві  частини.
               Частина меридіана  ZS      P Z , яка включає південний полюс світу  P називається

                                                          Z
               південною, а частина меридіана  ZP , до якої належить північний полюс світу,
               буде називатися північною.

                     Перетнемо  небесну  сферу  площиною,  що  проходить  через  її  центр  т.  O

               перпендикулярно до прямовисної лінії. Отримаємо в перетині зі сферою вели-
               кий круг, що називається небесним (математичним) горизонтом. Перетин небе-

               сного горизонту з   небесним меридіаном відбувається у точках  S  (точка пів-

               дня) і  N  (точка півночі).
                     Небесний екватор  QQ  – це великий круг небесної сфери, площина якого

               проходить через центр сфери перпендикулярно до осі світу  PP . Небесний ек-

               ватор ділить небесну сферу на дві півкулі: північну та південну. З небесним го-
               ризонтом небесний екватор перетинається у точці сходу  E  та точці заходу W

               небесної сфери.

                     Великі круги небесної сфери, що проходять через прямовисну лінію і сві-
                                                                        Z
                                                                          E
               тило називаються вертикалами, а вертикал  ZW  , який проходить через точки
               сходу  E  і заходу W  називається першим вертикалом. Він утворює кут в 90 з

               площиною небесного меридіана.
                     Якщо провести великий круг через довільне світило на небесній сфері і вісь

               світу  PP , то отримаємо так званий круг схилень світила. Приймемо умовно, що

               Земля не обертається навколо своєї осі, а геоцентрична небесна сфера обертаєть-
               ся навколо осі світу  PP  за ходом годинникової стрілки. Тоді кожна зірка (в тому

               числі і Сонце), в своєму видимому русі буде описувати на небесній сфері малі
               круги, паралельні до небесного екватора, що називаються добовими паралелями

               (наприклад,   L  на рис. 2.1). Добові паралелі перетинають площину небесного
                                  L
               меридіана в точках верхньої  L  та нижньої  L кульмінацій, а малий круг, прове-
               дений через зображення зірки   на небесній сфері паралельно до небесного го-

               ризонту, називається альмукантаратом (круг M             M , рис. 2.1).
                     Наступним  головним  кругом  небесної  сфери  є  круг  екліптики  T                 T  


               (рис. 2.2).
                     За першим законом Кеплера відомо, що орбітою Землі є еліпс, в одному з

               фокусів  якого  знаходиться  Сонце  Якщо  цю  площину  умовно  продовжити  до



                                                              19
   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25