Page 19 - 34

2 НЕБЕСНА СФЕРА І СИСТЕМИ НЕБЕСНИХ КООРДИНАТ

2.1 Небесна сфера. Головні лінії, круги і точки небесної сфери

Одним з основних завдань сферичної астрономії є визначення положень

світил в космічному просторі в певних системах координат. Оскільки світила

знаходяться на різних відстанях від спостерігача, то для вивчення їх положення
і руху доцільно ніби спроектувати їх на допоміжну сферичну поверхню нескін-

ченно великого радіуса, що описана навколо спостерігача. Така сфера, нескін-

ченно великого радіуса, описана з тої чи іншої точки простору, отримала назву
небесної сфери. Якщо центр такої сфери сумістити з точкою спостереження на

земній поверхні, то сферу називають топоцентричною. Якщо центр такої сфери
суміщається з центром Землі – то геоцентричною, а якщо з центром Сонця – ге-

ліоцентричною.

Методика визначення положення світил і їх руху з допомогою небесної
сфери склалася історично і застосовується в астрономії до цього часу, хоча й є

умовною, оскільки в дійсності ніякої небесної сфери не існує.
Основними лініями простору, що будуть визначальними при побудові небес-

ної сфери, є прямовисна лінія як лінія дії сили ваги в точці спостереження і лінія

Основними лініями простору, що будуть
визначальними при побудові небесної сфе-

ри, є прямовисна лінія як лінія дії сили ваги

в точці спостереження і лінія осі обертання
Землі (або лінія, паралельна до неї). Якщо

ці дві опорні лінії, що проходять через
центр сфери (точку спостереження) продо-

вжити до перетину з поверхнею небесної
сфери, то отримані точки будуть називати-

ся: верхня точка перетину прямовисної лі-

Рисунок 2.1 – Небесна сфера нії зі сферою є точкою зеніту Z , нижня –
точкою надіру Z ; верхня точка перетину осі обертання Землі (або лінії пара-

лельної до неї) з небесною сферою є точкою північного полюса світу P , а ни-

жня – південного P.
Великий круг небесної сфери, що проходить через лінії ZZ  і PP , назива-

ється небесним меридіаном. Він ділить небесну сферу на дві півкулі: західну і

східну. В свою чергу, вісь світу PP  ділить небесний меридіан на дві частини:

18